Закарпатський священик розповів про бабу з молитовником та корову, що не давала молоко
Гостем газети «Неділя Закарпатські новини» був отець Василь МАНДЗЮК із Міжгір’я, настоятель храму «Воскресіння ГНІХ» та «Різдва Пресвятої Богородиці», Мукачівської греко-католицької єпархії. Він розповів кумедня історії з життя закарпатських духівників.
Веселого в мене було дуже багато. Наприклад, служив я у Студеному. На Великдень святилися паски і була там одна старша жінка. Мар’я її звали. Вона добре не почула, коли проходитиме освячення і прийшла скоріше. А я спочатку святив у В. Студеному, далі – в Пилипці і лише потім у Н. Студеному. Я прийшов трохи раніше, а вона плаче біля церкви. Питаю, що трапилось. Вона ж каже: «А де люди?». Цікавлюся, які. Вона ж відповідає: «Із пасками». Кажу: «Ще не прийшли». Вона подумала, що всі вже посвятили і розійшлися. Лише так Мар’я заспокоїлась.
Ще один випадок. Інша старша жінка попросила помолитись. Спитала, що з неї. Я ж на жарт сказав, що «кугут». Раз дружина дивиться у вікно і каже: «Та жінка не до тебе йде?» Я глянув, а вона підходить до хати в півнем. Я спитав, що то таке, а вона відповіла, що я сам казав «кугута» принести. Як не «відмазувався», що мені його не треба, жінка аж образилась, мовляв, вона найкращого принесла, запевняючи: «Ви думаєте, що це кугут не годований, чи що. Я вибрала файного. Дивіт, який тяжкий!» Як її не попросив забрати його, та жінка не хотіла. Казала: «Ай, отче, ви з мене сміха не робіт, возьміт від ня сього кугута тай усьо! Бо буду на вас сердита».
Ще одна бабуся у Студеному питає: «Отче, я доста недовижаю, чи не буде гріхом, аж я ся даякі молитви не буду молити?» Звідки я знав, які молитви, попросив її принести молитовник і показати. Принесла вона молитовник… і почалося найсмішніше… показала пальцем, що хотіла випустити. А то були молитви на ісход душі. Жінка ж виправдується: «Я їх і так усьо життя читала! Ще з малої» Мені стало смішно і я пояснив їй, що такі молитви читають ті, або над тими, хто не може померти. Вона аж перелякалася, що тепер буде. Я ж відповів, що якщо за все життя нічого не було, то й зараз не вже станеться.
Ще один випадок трапився не зі мною, але теж реальна історія. Прийшла баба до священика і просить помолитися над коровою, мовляв, не дає подоїтися, б’є її. Він молився, молився, а далі попросив стару спробувати здоїти її. Сіла баба, а корова все одно за своє. Знову почав молитись. Ефект той же. Тоді він запропонував старій піти взяти з дому якись чоловічий кабат. Поки вона ходила, він узяв вили і побив корову. Прийшла баба, священик каже: «Ану сідайте доїти». Вона сіла під неї, а тварина боїться, що знов дістане і дала подоїтись. Жінка рада, що помогло! Питає, що далі робити, а священик каже: «Сись кобат дайте на діда, най ся вбере, а ви товди доїт». Тож у майбутньому коли корова бачила те пальто, стояла тихо, бо їй було страшно, що її хтось битиме, думала, що то священик в підряснику з вилами, а баба більше проблем із доїнням не мала.
Таких історії безліч.
