Закарпатець насильно в багажнику відвіз до річки знайомого, аби його там протягом трьох годин катувати
А далі побив односельця, украв та розбив автомобіль
Запальні закарпатці часом здатні на такі непередбачувані вчинки, що їхня жорстокість просто вражає, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Бити, катувати, насильно ув’язнювати, знущатися над іншими, навіть для розправи везти жертву у багажнику до річки для декого – справа цілковито звична і нормальна.
Саме так разом із компанією друзів зробив мешканець Виноградівщини Роман Дан (із етичних міркувань імена дійових осіб у матеріалі змінено).
Перший свій злочин молодик скоїв ще влітку 2014 року.
Було майже опівночі. Роман з товаришами, під’їхавши до кафе в смт Королево, схопили свого знайомого, насильно повалили на землю, скрутили йому руки і почали щосили бити руками й ногами. Куди наносили удари – не пам’ятали, їм було байдуже. Він болю Степан втратив свідомість.
Та молодики взяли його, непритомного, і запакували у багажник машини, на якій приїхали. Після цього направилися на безлюдне місце до Тиси, аби продовжувати катувати нещасного. Хлопця вони били по черзі. Знущання тривало десь до 2-ї години ночі. Після цього нападники покинули закривавленого Степана помирати. Але він дивом вижив. Щоправда, травмований був сильно. За скоєне одного з винуватців злочину шукають досі, одному суд призначив умовне покарання, а Роман безкарно залишився на волі.
Гуманність Феміди, щоправда, в подальшому не пішла на користь хлопцеві. Навчений гірким досвідом він не змінив стиль життя, не став більш виваженим та добрішим.
Навпаки, емоційність та неконтрольованість підштовхнули його до нових «подвигів».
Наступну жертву молодик відгамселив у 2015 році. Біля того ж таки кафе він, маючи напружені стосунки зі знайомим, о 1 годині ночі побив його так, що зламав йому ніс.
Але й цього разу Фортуна була прихильною до нього.
Тож уже через кілька місяців знову ж біля того кафе о 4 годині ночі Роман знову почав пускати в хід кулаки.
Цього разу йому припав до душі припаркований біля закладу «Опель» і він вирішив забрати його в господаря. Проте, звісно ж, ґазда віддавати машину не хотів, вона потрібна була і йому самому. Але думка іншого мало цікавила Романа. Він почав лупцювати Івана, далі сів у автівку і поїхав. А побитий господар залишився лежати на землі. Та на краденому «залізному коні» далеко втекти не вдалося. У селі Веряця Роман врізався в огорожу і змушений був залишити розбитий автомобіль на місці пригоди й продовжити нічну подорож пішки.
Цього разу любителю «боксерських поєдинків» довелося потрапити на гачок правоохоронців. Іван заявив про побиття і про крадіжку машини. Тож невдовзі Романа знайшли поліцянти. Він свої «подвиги» не заперечував, але й пояснити мотиви злочинів також не міг, нібито каявся у всьому, але чи щиро – знає лише він сам.
Під час обшуку у його будинку знайшли ще й бойову гранату. Молодик заявив, що купив її, хоча й дозволу на зберігання вибухового пристрою в нього не було.
Дивно, але за всі злочини до в’язниці закарпатець так і не потрапив. Рішенням суду Романа засуджено до двох років умовного покарання. Тож чи зупинить його від нових гарячкових імпульсивних вчинків таке неймовірне везіння – покаже тільки час.
Сергій ОЛОС, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
