Чому закарпатські автостанції у такому поганому стані, і які після цього залишаються враження у численних туристів
Якщо театр починається з вішалки, то, безумовно, місто, містечко, райцентр – з вокзалу чи станції.
Ні обласний, ні районні центри Закарпаття не можуть похвалитися візитівками у вигляді автовокзалів чи автостанцій, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Споруди давно перетворилися на занедбані й захаращені притулки, платформи мають жалюгідний вигляд, а площі автовокзалів і станцій віддано в оренду різним фірмам та фірмочкам. Антисанітарія, бруд, обідрані фасади – все це стало звичайним атрибутом автостанцій. Діяльність багатьох із них супроводжується порушенням законодавства України, наказів Міністерства інфраструктури.
Жахливий вигляд станцій, які не підготували до початку курортного сезону, відлякує туристів. Хоча вони могли би стати цікавою родзинкою краю і сприяти розвитку туристичного бізнесу на Закарпатті. Ми чекаємо туристів, а транспортні ворота при цьому господарі приводити до ладу не поспішають. Оскільки наразі автовокзали є приватними, за їх благоустрій повинні відповідати господарі. І якщо всередині ще більш-менш наведено лад, то прилегла територія волає по допомогу. Про те, скільки «лівих» рейсів здійснюється перевізниками, зараз ми говорити не будемо – це інша, окрема тема. Ми розповімо про те, що ж бачать наші гості, коли, виходячи з автобуса, вперше ступають на закарпатську землю.
Газета «Неділя Закарпатські новини» побувала на автовокзалах трьох найбільших міст області – Ужгорода, Мукачева та Хуста. Враження від них, на жаль, не найкращі.
Ужгород
Власне, автовокзалів у місті три. Центральний – Ужгород-1, про який і піде мова. Ужгород -2, або, як його називають, Перечинський. Також вокзал у Розівці, звідки здійснюються міжнародні рейси.
Хоча до країн Європи вирушають й чимало автобусів із центральної автостанції. Найбільше з них – до Угорщини, Словаччини та Чехії.
Журналістам на автовокзалі не раді, останнім часом було кілька гучних скандалів, коли операторам не дозволяли знімати, нібито через те, що там – приватна територія і режимний об’єкт. Однак по-перше, такого поняття, як режимний об’єкт, за словами медіа-юристів, не існує, по-друге, згідно зі статтею 25 Закону України «Про інформацію» під час виконання професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
Що ж стосується пасажирів, то перше, що вони бачать – радянську будівлю, всередині ще досить непогано облаштовану. Є в ній навіть зала очікування підвищеного комфорту. Але, щоб це помітити, у приміщення треба увійти. А довкола нього розбита дорога, калюжі, ями, багато різного сміття. Так. Часто закарпатці справді залишають за собою справжні сміттєві кучугури.
До того ж, там завжди дуже людно, багато жебраків і чимало негарних кіосків, що не вписуються у архітектуру, тому територія більше нагадує ринок.
Але ж на автовокзалі є прибиральники, які повинні слідкувати за порядком. Для порівняння: на залізничному ж вокзалі, що зовсім поруч, завжди чисто, охайно.
Мукачево
Мукачево – єдине з трьох міст, де автовокзал не знаходиться поруч із залізничним. А залізничний, до речі, дійсно акуратний і приведений до належного вигляду.
Однак щодо автостанції, то тут так само, як і в Ужгороді, будівля автовокзалу та територія біля нього запущені, потребують реконструкції і осучаснення. Всередині споруда нагадує мармуровий мавзолей і є незатишною. Однак там, як і в обласному центрі, є також ВІП-зала для очікування транспорту. І в ній справді гарно та комфортно. Міжнародна каса також приведена до ладу, чого не скажеш про звичайну. Нашим, мовляв, і так добре.
Сам перон також явно застарів. Територія зовсім не призначена для того, аби там зустрічати гостей з Європи. А міжнародних рейсів зараз у Мукачеві стає все більше і більше.
Велика площа виглядає доволі занедбано. Асфальт злізає, наче шкіра зі змії у сезон линьки. Особливо в період дощів там велетенські калюжі. На це часто нарікають користувачі у соцмережах, виставляючи фото вокзального паводку. Також там часто можна побачити сміття, багатьох прохачів милостині та нещасних безпритульних тварин, є дуже багато кіосків, які зовсім не прикрашають територію.
Хуст
Із вокзалами Хусту не поталанило найбільше в області. Там одні з найгірших на Закарпатті вокзалів. У приміщенні залізничного можна сміливо знімати фільми жахів, навіть декорації знімальній групі привозити не потрібно. І питання вже десятиліттями «застрягло у часі». Туристи жахаються від побаченого, а місцеві мешканці з гіркотою нарікають на владу, Укрзалізницю та безпорадно розводять руками.
Але мова йде про автовокзал. Він не кращий від залізничного. До речі, є в місті ще одна автостанція (Хуст-2), але повноцінно запустити її від 2015 року так і не вдалося. Тож центральні автобусні ворота міста залишаються фактично основними і єдиними.
А чого там вартий хоча б туалет! Хто хоч раз у ньому побував, не забуде його ніколи! Тому й не дивно, що пасажири краще йдуть справляти потребу не туди, а в магазин, що знаходиться неподалік.
Персонал розмовляє з клієнтами по телефону, наче автовідповідач. Зайвого слова не скажуть. Навіть доречного, не те що доброго. А сама будівля, незважаючи на те, що є найновішою на Закарпатті і відкрилася не за радянської доби, а вже в часи незалежності, руйнується.
Штукатурка на фасаді облуплена, зате на стінах є чимало листівок з оголошеннями, центральний вхід зі старими дверима, як на гастрономі, на піддашку над входом осипається стеля, мармурові сходи давно пора замінити, бо місцями плитка з них випала, вікна старі. Загалом враження від побаченого – не найкращі. Тротуарна плитка заросла травою, яку не прополюють, а асфальтове покриття на перонах таке, наче там гуляла повінь, ніби швидкоплинна Тиса зруйнувала дорожнє полотно. На території брудно, багато сміття, прохачів милостині. Що й скажеш, залишається Хусту з такими вокзалами лише поспівчувати…
Загалом, відвідавши три закарпатські автовокзали, сумно констатуємо, що вони далекі від ідеалу. Їхні господарі не надто переймаються красою і чистотою. А можна ж їх впорядкувати, утримувати в чистоті, засадити квітами, перетворити на такі куточки, які були б гордістю області і приваблювали клієнтів. Слід зробити хоча б елементарне – заасфальтувати територію, вирівняти перони, аби пасажири, заходячи в автобус, не топталися у воді.
Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
