АНОНС. Закарпатський бургер, селфоманія та неправильний бограч на фестивалях
Едгар Петі: «У нас є звичка готувати печені крумплі, бо так робили мама, няньо, тож і я так буду робити та ще й передам рецепт дітям. Та це смішно»
Зараз, маючи в руках телефон, мимоволі на фотографа перетворюється майже кожен. Ми фотографуємо все, що бачимо: інших, себе, тварин, природу, архітектуру… однак ці знімки якісними назвати важко, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Але є люди, для яких фотографія стала не просто роботою, а життям, хто за допомогою фотокамери закарбовує у вічності унікальні кадри, перетворюючи їх на твори мистецтва. Одним з таких є ужгородський фотограф, кулінар та блогер Едгар Петі.
Тож у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми спілкувалися з ним і про світлини, і про селфоманію, і про закарпатську кухню, і про багато що іншого.
– Почнемо з фотографій, оскільки Ви – дивовижний фотограф, роботи якого викликають захват. Коли ви захопилися фотомистецтвом? Ким хотілося стати в дитинстві?
– Справді, фотографія – моє дитяче захоплення. Я навчався десь у третьому класі, коли побачив у друга фотоапарат. Його батько вдома «творив» фотографії. Мені це дуже сподобалося. То був 1987-1988 рік. Я влаштував вдома цілий цирк, аби мені купили фотоапарат. У ті часи це було непросто, але мама погодилась. Знайшла гроші і придбала «Смену 8М», фотозбільшувач, ванночки, реактиви і все необхідне. Я записався у фотогурток до ПАДІЮНу, але ходив туди недовго, бо мені було дуже нудно. Хоча пізніше про це шкодував. Але саме так усе почалося. Потім у місті відкрилися різні фотоательє, де друкували фото, стало простіше: плівку здав – і отримав готові (а головне – кольорові) фотографії. Проте починав я з ч/б «аналога» і це мало свій шарм, свою романтику.
Хоча все було спочатку на побутовому рівні – знімав однокласників, природу та інше. Професійно почав займатися фотографією у 2007 році. Тоді вперше в житті за зйомку я отримав гонорар. Із того часу – це моя робота, яка є і захопленням, і сенсом життя.
– Зараз кожен, хто має телефон, фотографує і ділиться знімками. Чи не здається вам, що робота професійних фотографів трохи знецінилась? Не через те, що конкуренція велика, а через те, що Інтернет просто заповнений нехай і неякісними, але фотографіями… і користувачі часто їх лайкають і навіть під потворними пишуть, що то краса…
– Справді, зараз багато хто фотографує, чи то вважає, що фотографує. Це частина сучасного життя. Коли спілкуюся з клієнтами і питаю, скільки в них у фототеці фотографій, ніхто не знає… їх може бути кілька тисяч. Такого цифрового шуму, як зараз, ще не було ніколи. Люди звикли дивитися на фотографії через екран телефону, який сам по собі трохи їх прикрашає. А коли треба щось показати, часто немає що. Тоді звертаються до послуг професійних фотографів. Цей період пройде, бо фотографія як мистецтво буде існувати довго. Вона може трансформуватися, але не вмре ніколи.
Як ставиться професійнимй фотограф до закарпатської селфоманії? А до оголонеих фото? Якою є улюблена страва автора куланірного блогу Betyar Grill? Яким рецептом він поділився з нашими читачами?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 3 серпня.
