Що робити, якщо дитина неспокійна. Поради закарпатського психолога
Коли діти класом збираються їхати на екскурсію, ваш син повертається до вас і каже: «Я не хочу сідати в автобус. У мене болить живіт. Будь ласка, не примушуй мене сідати в автобус». Ви зіщулюєтесь від досади й думаєте: «Ну ось, знову почалося». Чому такий чудовий ранок повинен перетворюватись на якусь неймовірну проблему?
Ви дивитесь на дитину й бачите непідробний жах. Ви хочете втішити її, полегшити її надмірне занепокоєння, що стало вже невід’ємною частиною її повсякденного життя. Спочатку ви намагаєтесь використовувати логіку: «Синку, давай пройдемося трохи й потім повернемось в автобус. Водій – справжній професіонал, з ним можна почуватись безпечно!». Дитина не рухається з місця.
Ви намагаєтесь запевнити її, що все буде добре: «Я обіцяю, усе буде в порядку. Синку, подивись на мене… ти довіряєш мені, правда?» Дитина киває. Та за кілька секунд шепоче: «Будь ласка, не примушуй мене сідати в цей автобус».
Ви вдаєтесь до гніву: «Сину, ти сядеш у цей автобус просто зараз або на тебе чекатимуть серйозні наслідки. Жодного планшета цілий тиждень!». Дитина дивиться на вас так, ніби ви відправляєте її на смерть. Син повільно піднімається в автобус… переможений. Ви дивитесь йому вслід і почуваєтесь просто жахливо…
Якщо вам це знайоме, знайте: ви не самотні. Більшість батьків готові гори звернути, щоби полегшити біль своєї дитини. Батьки тривожних дітей (як часто кажуть, «тривожно-недовірливих») заради них готові пересувати планети й зірки. Боляче дивитись, як ваша дитина проявляє занепокоєння з приводу ситуації, яка, правду кажучи, здається зовсім не страшною. Але ось у чому справа: мозок вашої дитини такі ситуації сприймає дійсно загрозливими. Адже навіть гіпотетичні загрози можуть призвести до реальної реакції нервової системи. Ця реакція, ця відповідь організму й називається тривогою.
Багато людей страждають від виснажливих занепокоєнь і хвилювань. Багато дітей пропускають заняття у школі, різні заходи й погано сплять ночами просто через неспокійні, тривожні думки в голові. Багато батьків страждають від пригніченості й почуття безпорадності, день у день спостерігаючи такий стан своїх дітей.
Хоча не існує єдиного правильного універсального способу подолання тривоги, є безліч чудових методів, заснованих на дослідженнях, якими легко оволодіти і які можуть допомогти вам впоратись із дитячими тривогами.
Неможливо повернутись назад у часі й навчити молодого себе справлятись із тривогами малюків. Але можна навчити цих навичок якомога більше батьків і дітей зараз. Крім того, можна навчити дітей не просто виживати в ситуаціях тривог і турбот, а і знаходити реальний сенс, мету та щастя життя. У цій статті запропоновано дев’ять порад для батьків неспокійних, тривожних (тривожно-недовірливих) дітей, які можна застосовувати просто зараз.
- Припиніть запевняти, перестерігати вашу дитину
Ваша дитина занепокоєна. Ви знаєте, що хвилюватись у даній ситуації немає підстав, тому кажете: «Повір мені, тобі не варто турбуватись». Ось і все, правда? Ми всі хочемо, щоб це було так просто. Тоді чому дитина не реагує на ваші запевнення та вмовляння, не чує їх? Насправді проблема не в розладі слуху. Ваша тривожна дитина відчайдушно прагне прислухатись до вас, але мозок не дозволяє їй зробити це. У періоди занепокоєння відбуваються швидкий викид хімічних речовин і зміна станів психіки, спрямованих на виживання. Один з побічних процесів при цьому полягає в тому, що функціонування префронтальної кори – або більш «логічної» частини мозку – сповільнюється й починає працювати більш автоматизована ділянка мозку, що відповідає за емоції. Інакше кажучи, вашій дитині дійсно важко чітко й логічно мислити, навіть пам’ятати, як необхідно виконувати основні завдання. Що ви повинні робити замість того, щоб намагатись раціонально пояснювати її тривогу? Спробуйте такий метод:
- Затамуйте подих – зробіть паузу й кілька глибоких вдихів разом з вашою дитиною. Глибоке дихання може допомогти змінити реакцію нервової системи.
- Співпереживайте – тривоги й занепокоєння лякають дитину. Вона хоче знати, що ви розумієте це та вболіваєте за неї й разом з нею.
- Обміркуйте все – як тільки ваша дитина заспокоїться, приходить час пошуку можливих рішень.
- Відпустіть ситуацію – відпустіть почуття своєї провини; ви прекрасний батько, який надає дитині всі необхідні інструменти для управління її занепокоєнням.
2. Розкажіть, чому хвилюватись – нормально
Пам’ятайте: тривога й неспокій – це дуже важкі почуття, і вони підсилюються, якщо дитина думає, що з нею щось не так. Багато дітей навіть можуть тривожитись через свою тривогу. Розкажіть своїй дитині, що насправді неспокій іноді корисний.
Коли наші предки були мисливцями та збирачами, навколишнє середовище таїло велику небезпеку, і стурбованість допомагала їм уникати нападу шаблезубого тигра, який переховувався в кущах. У наш час нам не треба втікати від хижаків, але нам дісталась від предків еволюційна якість, що захищає нас, – це занепокоєння.
Неспокій – це захисний механізм. Він б’є тривогу в нашому організмі й допомагає уникати небезпеки. Розкажіть дітям, що хвилювання повністю нормальне, воно захищає нас, кожний переживає неспокій час від часу. Іноді наш організм видає помилкову тривогу, але навіть цей тип занепокоєння (тривоги) можна тримати на контролі за допомогою деяких простих прийомів.
- Втілюйте в життя занепокоєння дитини
Як ви, напевно, знаєте, ігнорувати тривогу не варто. Але іноді корисно втілювати в життя занепокоєння вашої дитини й розмовляти про нього, як про справжню людину. Вигадайте персонаж, що втілює занепокоєння дитини, назвіть його, наприклад, Боягузком. Боягузко живе в тій ділянці мозку, яка повинна захищати нас у випадку небезпеки. Звісно, іноді Боягузко виходить з-під контролю, і коли це відбувається, ми повинні його приборкувати. Ви можете реалізувати цю ідею за допомогою м’яких іграшок або ставити вдома театралізовані вистави.
Уособлюючи занепокоєння або створюючи персонаж, ви отримуєте багато переваг. Це допомагає прояснити сповнену страхів фізичну реакцію дітей, коли вони хвилюються; допомагає активізувати ділянку мозку, що відповідає за логічне мислення, до того ж цей прийом ваші діти можуть використовувати самостійно в будь-який час.
- Навчіть вашу дитину мислити, як детектив
Пам’ятайте: занепокоєння – це спосіб мозку захищати нас від небезпеки. Щоб домогтись нашої уваги, мозок часто перебільшує причину занепокоєння (наприклад, приймає палицю за змію). Ви, можливо, чули, що навчання дітей позитивно мислити може заспокоїти їх тривоги. Але кращі ліки від спотвореного мислення – це не позитивне, а конкретне мислення. Спробуйте метод, який називається методом трьох «С».
- Схопіть думку: уявіть собі кожну свою думку, що кружляє над головою в мильній бульбашці (як у коміксах). Тепер зловіть одну із тривожних думок, наприклад: «Ніхто у школі не любить мене».
- Сконцентруйте докази: збирайте докази для підтримки або спростування цієї думки. Навчіть дитину не судити про предмет занепокоєння, ґрунтуючись лише на емоціях та почуттях. Почуття – це не факти. Доказом-підтвердженням буде: «Учора я насилу зміг знайти, з ким сісти за стіл під час обіду». Спростувальним доказом буде: «Ми виконуємо домашні завдання разом із Сашком – він мій друг».
- Ставте думки під сумнів: кращий (і найцікавіший) спосіб, щоби зробити це, – дискусія із самим собою.
5. Дозволяйте дітям хвилюватись
Як ви знаєте, наказуючи дітям не хвилюватись, ви не запобігаєте їх хвилюванню. Якби діти могли просто викинути свої почуття геть, вони б це зробили. Іноді корисно дозволити дитині хвилюватись відкрито, в обмежених дозах. Створіть щоденний ритуал під назвою «Час занепокоєнь», який триватиме від 10 до 15-ти хвилин. Під час цього ритуалу дозволяйте дитині виливати всі свої неспокої та тривоги у письмовій формі. Ви можете зробити це заняття веселим, прикрасивши коробку для «зберігання занепокоєнь». У ході тривання «Часу занепокоєнь» будь-які тривоги вважаються реальними – усі вони складаються в коробку. Коли час пройшов, закрийте коробку і скажіть тривогам «До завтра».
- Допомагайте дітям переходити від запитання «Що якщо?..» до знання «Що є…»
Ви можете не знати цього, але люди дійсно здатні подорожувати в часі. Насправді, подумки ми проводимо багато часу не лише в минулому, а й у майбутньому. Для дітей, які переживають неспокій і тривогу, такі уявні подорожі можуть тільки посилювати занепокоєння. Типовий мандрівник у часі питає: «Що, якщо я не зможу відкрити свою шафку та спізнюсь на урок?», «Що, якщо Наталя не буде зі мною сьогодні розмовляти?».
Дослідження показують, що повернення до реальності може допомогти полегшити цю тенденцію. Один з ефективних способів – практикувати вправи на «самоусвідомленість». Самоусвідомленість переносить дитину від запитання «Що якщо?..» до знання того, що є. Щоб досягти цього, допоможіть їй просто зосередитись на своєму диханні протягом кількох хвилин.
- Не уникайте всього, що викликає тривогу
Чи уникають ваші діти соціальних заходів, собак, школи, літаків або будь-яких інших ситуацій, які викликають тривогу? Як батьки ви допомагаєте їм у цьому? Звісно! Це природно. Саме політ, який є частиною реакції на страх літати, закликає дітей уникати загрозливої ситуації. На жаль, як результат, уникнення лише посилює занепокоєння.
Так у чому ж альтернатива? Спробуйте поетапний метод. Діти, які управляють своїми занепокоєннями, розбивають їх на частини. І поетапний метод теж використовує концепцію поділу занепокоєння на частини для поступового досягнення мети.
Припустимо, ваша дитина боїться сидіти на гойдалках у парку. Замість того щоб уникати цього заняття, створіть міні-завдання, щоб наблизитись до великого досягнення (наприклад, підходьте до парку, потім гуляйте по ньому, підходьте до гойдалок і, нарешті, сідайте на них). Повторюйте кожний крок, доки він не стане даватись без зусиль, а потім переходьте до наступного.
- Допомагайте дітям проаналізувати список дій
Що роблять підготовлені льотчики, коли зіштовхуються з надзвичайною ситуацією? Вони не імпровізують, вони звіряються й діють так, як наказано інструкцією щодо дій у разі виникнення аварійних ситуацій. Навіть з роками тренувань кожний пілот періодично опрацьовує список дій, тому що у випадку небезпеки іноді важко думати чітко та ясно.
Коли діти зіштовхуються із тривогами, вони відчувають те ж саме. Чому б не скласти список дій, який би поетапно описував спосіб заспокоїтись? Що ви хочете, щоб вони робили, коли відчувають наближення занепокоєння? Якщо дітям допомагає глибоке дихання, то насамперед треба зупинитись і почати глибоко дихати. Далі діти можуть оцінити ситуацію. І нарешті, ви можете скласти точний список дій, який діти повинні чітко виконувати, коли відчувають тривогу.
- Практикуйте милосердя, співчуття до себе
Дивитись, як ваша дитина страждає від занепокоєння, дуже боляче, це викликає засмучення та призводить до розгубленості. Усі батьки коли-небудь замислювались над тим, чи не є вони самі причиною занепокоєння своєї дитини. Ось вам відповідь: дослідження показує, що занепокоєння найчастіше є результатом численних факторів (наприклад, генів, фізіології мозку, темпераменту, факторів навколишнього середовища, посттравматичних подій і т. п.). Будь-ласка, майте на увазі, що не ви одноосібно викликаєте занепокоєння дитини, але саме ви можете допомогти їй подолати цей стан.
Щоб домогтись більш здорового життя для всієї родини, практикуйте співчуття. Пам’ятайте, що ви не самотні і не ви винні. Час припинити виснажливу самокритику та вибачити себе. Любіть себе. Ви чемпіон для вашої дитини.
Ольга Чепур
