Закарпатські господині: забудьте про курей і заводьте гігантських предків динозаврів
Газета «Неділя Закарпатські новини» продовжує вивчати Закарпаття і знайомити читачів із унікальними місцями нашого краю.
Цього разу ми побували в Хусті на страусиній фермі.
Закарпатські ровесники динозаврів через 36 годин після народження бігають
Про пташине господарство Василя Переца нині знають далеко за межами України. До його обійстя з’їжджаються туристи як із різних куточків нашої держави, так і з Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі, Канади, Франції, Швейцарії, Данії, США…
Підопічні закарпатського фермера стали улюбленцями не тільки дітей, але й багатьох народних умільців, які замовляють у фермера пір’я, шкаралупу яєць, шкіру та навіть кістки, які використовують для виготовлення сувенірної продукції.
Більше того, сьогодні майже всі страусині ферми, що є в області, закупили пернатих саме в хустського страусівника.
Про цих птахів уже писано-переписано і до фотокамер вони настільки звикли, що поспішають до гостей, аби позувати.
Але нам поталанило більше, бо ми стали свідками появи на світ маленьких страусенят.
Вилупилося їх у Василя Переца аж два десятки.
Пташенята такі великі, що мають розмір майже дорослої курки. Так і хочеться сказати закарпатським господиням: забудьте про звичну домашню птицю, розводьте страусів. Щоправда, така курка може так вдарити ногою ґазду, що той перевернеться. А ще страус може пережити господаря, адже протяжність життя цих велетенських пернатих близько 70 років, майже як і в людей.
«Хоч страусенята мають вилуплюватися з яєць самі, я їм допомагаю, бо шкаралупа дуже міцна. Для розведення використовую інкубатор, так безпечніше, – каже Василь Фіцай. – Через 36 годин новонароджене страусеня повністю обсихає та вже може бігати. Важать малюки від 500 до 900 грамів, залежно від величини яйця. У перші 3-5 днів після виведення страусенята не потребують їжі, тому що використовують поживні інгредієнти із жовткового мішка, що втягується в черевну порожнину перед вилупленням».
У малят великі масивні лапки, але вони дуже лякливі. У руках ґазди вони трусяться, але не від холоду, а від страху. Невдовзі вони звикнуть до відвідувачів, а поки що хай підростають.
