Як навчити дітей говорити правду. Поради закарпатського психолога
Фахівці вважають, що починати обговорювати із дитиною теми, які її стосуються, ніколи не зарано. Французький психоаналітик Жерар Северен наголошує на тому, що дитина — це маленький повноцінний дорослий, тому батьки повинні ділитися із нею всім, що є частиною її життя. Якби малюки могли говорити одразу після народження, то одним з перших їхніх запитань було б «Звідки я з’явився?». Дуже важливо розповідати дітям про те, як вони з’являються на світ, без повного звіту лікарів, звісно.
Більшість батьків говорять: «Ти народився, бо ми з татом дуже одне одного кохаємо і завжди мріяли мати малюка». Але ж існують і інші ситуації. Що ж тоді? Збрехати? Ні! Завжди кажіть дитині правдиві факти, найголовніше —дібрати правильні слова. Наприклад, мама Катрусі пояснила все таким чином: «Ми з твоїм татом навіть не мріяли, що малюк у нас з’явиться так швидко. Але ти стала для нас подарунком. Ми були дуже щасливі, коли ти народилася». А ось мама Тимофія мала іншу проблему, але і її змогла розкрити своєму синові: «Так, я хотіла дівчинку. Але щойно я тебе вперше побачила, то відразу полюбила! Ти був неймовірно чарівний! І зараз я найщасливіша, що в мене є саме ти».
Правдива історія
Жерар Северен каже: «Ви маєте змогу розповісти дитині, що вона віддала перевагу прийти у цей світ, навіть усупереч мріям мами і тата. Даючи зрозуміти, що вона діяла з власної волі, можна з початку життя вселяти їй почуття незалежності, замість того, щоб змушувати її потім страждати через розчарування матері та батька. Дитина ще в утробі «розуміє», дівчинку хочуть батьки чи хлопчика. Вона відчуває, якщо вони зовсім не бажають її».
«Якщо дитина прийомна, то краще буде їй дізнається про це якомога раніше, навіть коли вона ще не розмовляє», — додає психолог Ганна Вершиніна. Так наприклад, батьки Богдана, якого вони всиновили в двомісячному віці, могли б йому нічого не говорити зовсім, натомість придумали казку, яку вони розповідали на ніч: «Жили-були мама і тато, які дуже мріяли мати дитину. І жив-був маленький хлопчик, який дуже хотів мати маму і тата. Цим хлопчиком був ти, Богдане! Так ти з’явився у нашому житті. Ми почали жити разом, однією родиною». Коли Богдан почав розмовляти, він часто просив розповісти цю історію.
І це все про неї
Потрібно спілкуватися з дитиною про всі події, що стосуються родини: народження другого малюка, нова робота, зміна житла і т. ін. Щоб дитина не нервувала з приводу несподіваних змін, повідомляйте її особисто і не останньої миті. Наприклад, якщо батьки ухвалили рішення жити окремо, про це дитині потрібно разом розповісти одразу після того, як рішення було ухвалено. «Синові чи доньці необхідно сказати, що розлучення — це справа дорослих, тому діти до цього не причетні. А головне — батьки як і раніше піклуватимуться про них, і, хай там як, вони надалі проводитимуть час з татом та мамою».
Простими словами про складні питання
Жерар Северен пояснює: «Батьки вважають, що обергіють дітей, не розповідаючи їм правду, а замість цього вигадують, що тато поїхав у тривале відрядження, хоча насправді він помер. Дитина відчуває, що їй брешуть, але не може висловити своєї скорботи і почувається тривожно». Запитувати про смерть діти починають приблизно з двох років. Важливо відповідати на них ясно. Потрібно дати зрозуміти, що смерть і зникнення тих, кого ти любиш,— це природний невідворотний процес. «Бачиш квітку — вона квітне, потім засихає. Більше вона не квітнутиме, але замість неї з’явиться інша. Ось так виглядає смерть». Якщо дитина запитає, чи помре вона сама, потрібно розповісти, що так, це колись станеться, але дуже-дуже не скоро, коли вона буде старенька-старенька. Зазвичай цього достатньо, аби дитина заспокоїлася.
Нічого не чую
Не слід змушувати дитину слухати відповіді на те, чого вона не запитувала. Але як зрозуміти, що дитина хоче або не хоче чути про те, що їй збираються розповісти? Мама Марії справедливо вважає, що просто слід прислухатися до своєї дитини: «Донька завжди знала, що її батько залишив нас, коли я була вагітною. Щоразу, коли я намагалася розповісти їй про нього, вона відповідала: «Так-так, я це вже чула». Але коли їй виповнилося 8 років, вона сама почала запитувати мене про це». Важко пояснити, як це відбувається, але навіть зовсім маленькі діти здатні багато чого розуміти і без слів.
Дорослі таємниці
Ну і нарешті, простий здоровий глузд підказує про те, що не слід розповідати дитині про все без винятків. Можна пояснити дворічній дитині, що вона проведе тиждень у бабусі та дідуся, але вона все одно сумуватиме за батьками. Можна сказати п’ятирічному хлопчикові, що тато не піде з ним у парк атракціонів, бо йому терміново потрібно на роботу, але це не допоможе уникнути розпачу і сліз. Головне — щоб дитина розуміла, що тато і мама завжди готові із нею поговорити про все на світі, якщо у неї виникне таке бажання.
Ольга Чепур
