АНОНС. Як Віктор на реанімації заробив десяток тисяч доларів
Коли на сторінці Віктора з’явилося оголошення про те, що він – у реанімації, мені потьмяніло в очах.
Ми з Віктором – у віртуальному світі – спілкувалися вже майже рік. Жив він у Львові, а я – в Мукачеві. Десятки разів він вже хотів до мене приїхати. Але чомусь в останній день щось у нього завжди зривалося. Одного разу мав їхати з другом, але в нього зламалася машина. Іншим разом захворіла сестра. Ще іншого разу – мав допомагати батькові, який прийшов на термінове обстеження до Львова, пише популярна на Закарпатті газета «Поради».
Тільки зараз всі ці відгуки складаються для мене у єдину систему. А тоді я була такою легковірною, що не дослухалася до кожного слово Віктора, як воно фальшиво звучить. Наприклад, таке. Він чомусь ніколи не запрошував мене до Львова. Хоча б на кілька годин поблукати старими вулицями. А мені самій соромно було напрошуватися.
Ні, він одразу не засипав мене компліментами, не освідчився у коханні. Саме цим мене й підкупив. Адже дуже фальшиво виглядає, коли твій новоспечений друг, який тебе ніколи не бачив, клянеться тобі в любові та вірності до останнього подиху.
Але я зловила себе на думці, що не можу дня прожити без того, щоб не думати про нього і не кидатися до комп’ютера – в надії побачити від нього звістку. Віктор наближав мене до себе поступово. Завжди додавав тільки кілька якихось теплих слів. Але ця поступовість якраз і дуже підкуповувала та викликала на відвертість.
Що ж відбувалося далі?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері популярної на Закарпатті газети «Поради».
Купуйте свіжий номер газети «Поради» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 14 вересня.
