Перекошує, коли представник влади говорить до мене мовою ворога
Задовбали! Ви на слєдующєй виходітє?
Бувають такі періоди у житті, коли тебе все нервує, дратує, тисне на мозок, викликає ненависть. Звичайно, я тут не висловлююся про певні жіночі синдроми – я за гендерну рівність! Я тут про всіх. І про себе у першу чергу, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Мене задовбали, наприклад, намагання невідомо кого під будь-яким приводом пропхати у мою свідомість ностальгію за радянським минулим. Оці всі «Лєйся пєсня» та іже з ними, що вилізають на всі сцени України, оці всі радіо-шансони, що звучать навіть там, де не бере мобілка, оці всі неповноцінні артисти, що напівмовою-напівязиком намагаються утриматися на сцені із своїм недолугим промоскаленим репертуаром. Мене це обурює настільки, що я ледве стримую себе, щоб не нагрубити, щоб не набити писок тому чоловікові, який мав би нести національну свідомість і рідну пісню до своїх співвітчизників, а він меле на незрозумілому йому самому суржику, що чимось віддалено нагадує російську мову. Це чимось схоже на представників певних релігійних напрямків, які настільки нав’язливо влізають у твій особистий простір, що хочеться їх просто послати подалі.
Мене перекошує від гніву, коли я чую як представник влади, керівник райдержадміністрації, спеціаліст обласного департаменту говорить до мене мовою ворога. Колись я вже висловлювався щодо цілеспрямованої русифікації західної України комуністичним керівництвом. Голови райвиконкомів, непоодинокі сільські голови, яких у Іршавському районі було чимало, за все своє довге життя не змогли вивчити мову, а говорили нарєчієм. Виникало тоді питання: або вони такі тупоголові, або вони зверхньо ставилися до місцевого населення. Не просто зверхньо – як окупанти. Тоді була така політика партії, а тепер чия це політика? Замість того, щоб українізувати схід, наша влада русифікує захід! Мене це обурює. Мене це непокоїть. Я злий!
Мене бісить, коли у столичному метро чи в ужгородській маршрутці пасажири спілкуються між собою українською, а звертаються до інших пасажирів словечками: ві на слєдующєй віходітє? А ще: на астановкє! Це якийсь дебілізм і повна відсутність гідності та поваги до себе і своїх предків, до своїх дітей і до свого ближнього, який так само розуміє і спілкується українською, а змушений слухати оте чужинське: остановітє возлє Украіни. Африканські студенти та індуси, із поваги до народу країни у якій живуть, можуть вивчити українську за кілька місяців, а українці до тих самих африканців та індусів чомусь звертаються не англійською, що ще можна було б зрозуміти, а якоюсь дивною чужою мовою із яскраво вираженим закарпатським акцентом. Африканці від здивування і сорому за господарів цієї землі, які не можуть навчитися цінувати і любити своє, червоніють від голови до п’яток. У Берегові та Виноградові багато українців володіють угорською мовою, а багато мадярів – українською. А в тому ж таки Ужгороді мадяри вчать нікому не потрібну московську, вже покалічену місцевими українцями, щоб спілкуватися із українцями по-чужинськи.
Складається таке враження, що у нас в державі ще ніхто і ніколи не озвучував гасла: «Мовою міжнаціонального спілкування в Україні є українська мова!»
Мене дістала телевізійна пропаганда та агітація. Мене вона дістала настільки, що я взяв і викинув із хати телевізор. Бо я не хочу мати перед очима зомбоящик, у якому постійно розкривають роти одні і ті ж голови, у якому ті голови обливають брудом одна одну, але жодна із них не вилазить звідти помитися. Той ящик, у якому демонстративно і показово всі власники тих голів намагаються зробити з мене ідіота і раба. Мене задовбала олігархація країни і постійна брехня, без якої, як може раптом виявитися, життя на Землі неможливе.
Мене задовбали оці всі стереотипи і штампи, які підступно нав’язуються масовій свідомості. Оці всі: «є ж серед росіян і хороші люди», «у нас же спільна історія», «російськомовні теж можуть бути патріотами України»… Російська армія вбила кілька тисяч українців, а одна бабка у церкві під Петербургом помолилася за їхні душі… Хіба це дає підстави говорити, що серед них є люди? Окупанти! Загарбники! Зграя бандитів і вбивць!
Про те, що більшість забороненої партії Регіонів перебігла в дупоблок, я мовчу. Логіка наших правоохоронців та служби безпеки у цьому випадку приблизно така: так, партія була злочинною, але всі її члени були святими. Канонізувати їх треба!
Мене тіпає на вокзалі біля поїзда «Львів – Москва». Я цього не сприймаю. Кого ці потяги везуть туди? Розвідників? Партизанів? Штірліців навиворіт? А кого везуть звідти? Інвесторів? Чи сепаратистів? Чи резервістів для нашої армії?
Певний час я із задоволенням спілкуюся з друзями у Фейсбуці. Це зручно і дає багато нових можливостей. Це просто чудово. Але оці довготривалі похорони Табакова, а тепер уже і Захарченка тут мене уже задовбали. Не хочу я знати нічого ні про проблеми дітей Кіркорова, ні про те, що такий собі некрофіл Галкін іде від Пугачової до Ротару, ні багато чого іншого – всього того мотлоху, який вивалюють мені на голову ті ж таки окупанти. Хочу твердо заявити, що мене не цікавлять новини країни-загарбника і народу-агресора, я не хочу читати цих усіх отруйних повідомлень мовою ворога, я не живу у тих часах, у яких лишився цей актор чи той бандит та всі їхні соратники і поплічники. Мені байдуже те, хто над ким схилився у труні, хто на кого плюнув і хто кого покинув перед смертю із тих нафталінових персонажів доби недорозвиненого соціалізму.
Хочу тут і тепер (сподіваюся, що вони читають газету «Неділя») звернутися офіційно із кількома конкретними запитаннями до української адміністрації ФБ, яка, як мені здається, не є українською:
- Чому ви порушуєте Закон України про мову, публікуючи усю рекламу мовою однієї із нацменшин?
- Чому ви постійно пропагуєте старе совкове промосковське пропагандистське «мистецтво» та його творців?
- Чому у моїй стрічці новин постійно вискакує морда цього карлика путлера?
- Чому ви перетворюєтеся поступово на один із пропагандистських підрозділів ворога України?
І ще одне питання мене цікавить: чому всього цього не бачить наша славна СБУ, яка теж сидить у Фейсбуці і читає нашу газету? Чи її працівники все ще на «Однокласниках» і не відають, що твориться у ФБ? Чи вони ще не вилізли з підліткового сексуально стурбованого «ВК» і шукають сепаратистів там?
Задовбало мене все це! Ох і задовбало!…
Василь КУЗАН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
