Не таке вже й солодке життя закарпатців в Будапешті, як прийнято говорити
Наша землячка розповіла про ціни, сімейні цінності, хабарі та заощадливість не дуже заможних угорців, а також про те, як вони одягаються у стоках, але не економлять на їжі
Угорщина славиться гарячими термальними басейнами та цікавою архітектурою. А ще там добре знайома закарпатцям кухня та багато сортів вина, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Якщо для інших українців це загадкова країна із зовсім незрозумілою мовою, то наші земляки через те, що маємо з сусідами кілька століть спільної історії, почуваються там майже як удома.
Тож і не дивно, що багато хто з закарпатців не лише обзаводиться угорським паспортом, але й виїжджає до Угорщини на заробітки, а то й на постійне місце проживання.
Манни небесної немає, продукти дорогі
Ужгородка Кароліна Товт шість років тому виїхала жити до Будапешта. Вдома вона закінчила факультет романо-германської філології, добре знала угорську, чеську, польську, німецьку та англійську, тож випробувань не боялася.
Роботу знайшла у фармакологічній компанії.
«Я через Інтернет даю консультації клієнтам з Росії та Чехії. Праця неважка. Працюю позмінно. Маю на тиждень два вихідні. Але це не обов’язково субота і неділя. Зарплата в мене хороша. Якщо в середньому угорці отримують 100 тисяч форинтів (9812 грн), то я – 350 тисяч (34 343 грн). Але це лише завдяки тому, що вільно володію багатьма мовами. Власне, диплом тут ні до чого. Я закінчила місячні курси і все. Головне – практичні знання. А не папірець про освіту, хоча багато хто з наших їде сюди вчитися, мало хто звертає увагу», – розповідає газеті «Неділя Закарпатські новини» 36-річна жінка.
Також, за її словами, рівень життя в Угорщині не є дуже високим, через що корінне населення і саме часто їде працювати до більш багатих Австрії на Німеччини.
«Закарпатці в Угорщині часто працюють покоївками, доглядальницями за літніми людьми, будівельниками, швачками, робітниками на заводах. Але платять їм небагато, близько 4500 (440 грн) форинтів за зміну. При цьому дехто з роботодавців дає бонуси на проживання, харчування та проїзд. Але все одно люди отримують близько 90 тисяч форинтів (8830 грн) на місяць. Це – дуже небагато, адже значну суму треба віддати за продукти. Скажімо, проста вечеря в ресторані з двох страв та склянки вина на двох осіб обійдеться в 10 тисяч форинтів (980 грн). І це – економ-варіант», – стверджує жінка.
Також вона розповідає, у скільки які продукти обходяться, при цьому наголошуючи, що скуповуються в Будапешті переважно у супермаркетах, а не в малих АВС, бо там є різні акції і кожен намагається заощадити.
«М’ясна продукція є досить дешевою, а вибір дуже широкий. Наприклад, 100 грамів шинки зі свинини коштує 199 форинтів (19,53 грн), з індички – 200 – 250 форинтів (19,62-24,53 грн), 70 грамів салямі – 329 форинтів (32,28 грн), півкілограма філе курки – 800 – 1000 форинтів (87,50-98,12 грн). А от молочна продукція в Угорщині дорога. Скажімо, за півлітра сметани треба заплатити 325 форинтів (31,89 грн), за 350 грамів твердого сиру – 489 форинтів (47,98 грн), 400-грамовий йогурт – 240-300 форинтів (23,55-29,44 грн), 100 грамів масла – 240 – 300 форинтів (23,55-29,44 грн), літр молока – 199 форинтів (19,53 грн), майонез (600-грамова упаковка) – 259 форинтів (25,41 грн), а от десяток курячих яєць – 399 форинтів (39,15 грн)», – зізнається Кароліна.
Овочі та фрукти в Угорщині, як стверджує екс-закарпатка, відносно дешеві. Приміром, кілограм огірків коштує 500 форинтів (49,06 грн), червоної цибулі – 299 форинтів (29,34 грн), солодкого перцю – 999 форинтів (98,03 грн), бананів – 430 форинтів (42,19 грн), груш – 400 форинтів (39,25 грн), кавуна – 200-300 форинтів (19,62-29,44 грн).
Великою популярністю серед угорців користується випічка. Там її, як переконує Кароліна Товт, дуже багато, ціни на неї різні.
«100-грамовий пакет форнетті коштує 170 форинтів (16,68 грн), 200 грамів шоколадного печива – 250 форинтів (24,53 грн), французький багет – 119 форинтів (19,53 грн), міні-круасани – 70 – 120 форинтів (6,87-11,77 грн), міні-піца з беконом 116 г. – 438 форинтів (42,98 грн), 400-грамовий житній хліб (білий угорці намагаються не їсти) – 159 форинтів (15,60 грн)», – каже колишня ужгородка.
Як живуть угорці
Одружуватися угорці, за словами Кароліни, не поспішають. Багато молодих пар живуть без обручок. Принаймні, у Будапешті. Загалом самотніх дуже багато. Місцева молодь воліє спочатку самоутвердитись, фінансово стати на ноги і лише потім думає про родину. Про шлюб починають думати лише після 26 років, а одружуються здебільшого після 30. І все ж половина пар розлучаються. Багатодітних родин там дуже мало. Про нащадків ніколи не думають одразу після узаконення стосунків, кілька років просто живуть разом, придивляються одне до одного.
«Більшість угорців знайомляться в Інтернеті. На вулицях тепер ніхто ні до кого не підходить. Хіба що туристи – щось запитати. Я навіть не знаю, як звати сусідів. Кожен живе своїм життям», – наголошує наша землячка.
Однак закарпатцям мати угорську половинку добре, бо це дає додаткові бонуси як при працевлаштуванні, так і для отримання різних соціальних пільг.
Житло в Будапешті часто купують у кредит. Відсотки невисокі. Тому сплатити його неважко.
Машини мають якщо не всі, то більшість. Але при цьому громадським транспортом теж активно користуються. Водійське посвідчення, як і у всій Європі, є одним із основних документів і майже замінює паспорт. Його мати просто необхідно.
Цікаво, що угорці купують нові автомобілі, а закарпатці в них ті, які своїм вони ладні продати за безцінь.
«Мій чоловік потрапив у аварію. Сам лише отримав синці та подряпини. Але машину розбив повністю. Хотів віддати в сервіс на запчастини. Але про всяк випадок виставив на одному з сайтів оголошення про продаж. І трапилось диво! Полупаний автомобіль купив хлопець із Виноградова. Заплатив за нього стільки, скільки ми й не сподівалися отримати. Наші в Угорщині згрібають все, що бачать. Це ж стосується і продуктів у магазинах. Дехто їде сюди отоварюватись, бо переконаний, що якість краща. Хоча на Закарпатті все набагато дешевше», – розповідає Кароліна.
Також вона запевняє, що фанатично до церкви там ніхто не ходить, такої вдаваної побожності, як на Закарпатті, в Угорщині немає. Більшість людей іде в церкву лише на великі релігійні свята, скажімо, на Великдень. Але й із цього щось показове там ніхто не робить, а освятити угорці можуть звичайний хліб, куплений у магазині, і випіканням пасхальних коржів жінки зовсім не заморочуються.
Щодо медицини, то страховку мати повинен кожен, але якість послуг не набагато вища, ніж в Україні.
«До пенсіонерів лікарі ставляться з пошаною. А от до працюючого населення – не надто. Можуть ганяти з кабінету в кабінет, поки людина не піде до приватного лікаря. Такі послуги дорогі. Але якість хороша. На операцію іноді треба чекати і півроку. Черги великі, усе відбувається за записом. У аптеках усі препарати видають за рецептами, виняток лише – легкі знеболювальні і щось від температури. Тож за будь-якою дрібницею потрібно йти на прийом до лікаря. Утім корупція там також є. Наприклад, лікарняний можна купити, – стверджує жінка.
До школи маленькі угорці ідуть у шість років, процес навчання триває 12. А от в університеті треба провчитись майже 6 років, причому останні курси – англійською. Однак на отриманні диплому більшість угорців не спиняються, там діє система безперервного навчання, постійного вдосконалення, як і у всій Європі. Якщо людина має якісь наукові напрацювання, її охоче підтримують, вона може отримати різні грантові гроші. Особливо заохочують молодих вчених.
Ромів в Угорщині багато, як і на Закарпатті. Офіційно ця етнічна група становить 3,16% населення держави. Але там влада всіляко намагається залучити їх до роботи. Хоча трудяться вони досить неохоче. Як запевняє Кароліна, попрацюють у господаря, приміром, на збиранні ягід 3-4 години і йдуть пити вино в кафе, але зарплату отримують удвічі більшу, ніж українці.
Однак якщо їм потрібна якась довідка з міської ради, вони повинні відпрацювати 150 годин громадських робіт (скажімо, прибирати вулиці, косити газони, висаджувати квіти).
Жебраки там також є, взимку вони навіть живуть у метро.
Але взагалі у країні, яку досі закарпатці згадують як батьківщину жандармів, на вулицях порядок. Поліція стежить за всім. Хоч всюди встановлено відеонагляд, дорогами все одно часто їздить поліція. За порушення штрафи високі.
Щодо одягу, то угорці, як наголосила наша колишня землячка, не є шопоголіками, за модою не ганяються. Одягаються просто і зручно. Вони не розуміють закарпатців, які переїхали до них і всі гроші витрачають на нове вбрання. Багато хто з корінного населення спокійно купує речі у стоках і пишається, що при цьому може добре заощадити. Однак на продуктах угорці економити не люблять, добре поїсти там – справа свята.
Чим пишаються угорці
Як і будь-яка нація, угорці мають чим пишатися. Найбільше вони гордяться своїми відомими на весь світ винами, гуляшем, а також м’ясистими свинями.
Але при цьому дана країна є лідером у світі за кількістю хворих на рак. Скоріш за все, саме через гастрономічні пристрасті.
Разом з тим, угорці борються за здоров’я нації. Наприклад, за куріння в громадському місці можуть оштрафувати на кругленьку суму – від 75 до 190 євро.
Угорці дуже пишаються своїм знаменитим винахідником Ерне Рубиком, автором однойменного кубика. На честь відомого земляка в Будапешті щороку проходить навіть чемпіонат зі швидкісного збирання головоломки.
Крім того, з особливим теплом там говорять про Еріха Вайса, відомого світу під іменем Гаррі Гудіні. Цей знаменитий ілюзіоніст народився саме в Будапешті.
А ще з особливим трепетом тут дивляться голлівудські кінострічки. Особливо якщо там пишеться «Кінооб’єднання «Двадцяте століття Фокс», адже одним із засновників найвідомішої у світі кінокомпанії свого часу був угорець Вільям Фокс.
Також угорці пишаються тим, що мають найдовший у Європі (майже 54-метровий) трамвай. Тим, що в них у одних із перших у Європі побудували метро, що вони є однією з найдавніших у Європі країн (офіційно датою заснування країни вважається 896 рік).
Балатон (відоме озеро) вони називають угорським морем. Ця популярна родзинка є дуже популярною і приносить державі хороші прибутки.
Крім того, на території Угорщини є понад півтисячі термальних джерел і величезна кількість курортів, скажімо, там знаходиться найбільше термальне озеро Європи – Хевіз, розташоване в кратері згаслого вулкана.
При цьому у Дунаї не купається ніхто, на річці немає жодного пляжу.
Незважаючи на те, що Угорщина завжди воювала і захоплювала все нові й нові землі, зараз це невелика країна площею 93 030 квадратних кілометри. Це лише у 7 разів більше, ніж Закарпаття, яке займає площу 12 777 квадратних кілометрів.
Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
