Як і чому закарпатець накинувся у літаку на стюардесу
Коля пішов у туалет, а коли повернувся, всі були з піднятими догори руками, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Коли подорожуєш у Європу або ж за океан, маєш бути готовий до будь-яких несподіванок. Інакше ці несподіванки будь-якої миті можуть повернутися боком.
Якось я летів зі своїм другом на свою першу закордонну конференцію. А мій друг Коля знайшов родичів у Канаді і тепер хотів їх навідати. І для нього не мала особливого значення дата – коли саме їх навідати. Тому він дуже зрадів, коли почув, що і я збираюся до Канади. Адже подорожувати вдвох все ж трохи надійніше, ніж самому. Бо вперше переступаючи поріг великої Європи чи іншого континенту, треба багато чого передбачити.
І ми не помилялися, що на нас там будуть чекати несподіванки. Не буду розповідати про всі, адже багато людей про всілякі дрібнички, які є незвичними для нас, але звичні для закордону, уже чудово знає.
Але не можу не розказати про одну з перших пригод, яка першої миті здалася моторошною, а вже наступної – кумедною. Але спочатку скажу, що Коля – колишній спецназівець. І тому поведінка спецназівця у нього в крові. Хоч зараз він уже на пенсії. Тож ми сіли в літак і заспокоїлися. Голос стюардеси звучав так приємно і заколисуюче, незважаючи на те, що ми не розуміли жодного її слова, адже вона говорила до пасажирів англійською.
Праворуч і ліворуч від нас сиділи люди – мабуть, вже дуже звичні до перельотів. Вони або спали, або спокійно читали книжку. Але нам заснути не вдалося – дуже вже незвичною була обстановка. Проте й час збіг дуже швидко. Але от Коля захотів у туалет. Крім того, таким чином можна було зекономити кошти. Хтозна, де ми опинимося і скільки буде треба платити за такі звичні послуги.
Але поки Коля сидів у туалеті, стюардеса почала робити якісь вправи. Вона повертала голову вліво і вправо, а потім піднімала руки. Як не дивно, майже всі пасажири повторювали за нею ці магічні рухи. І мене це заворожувало. Я теж почав виробляти те ж саме, що й інші у салоні літака. Вправи пророблялися чомусь дуже повільно.
Вже потім я дізнався про те, що такі вправи мають регулювати тиск – перед посадкою все ж таки всім треба було підготувати організм до іншого середовища.
Але тут виходить із туалету Коля. І бачить таку картину. Всі пасажири в літаку – включно із стюардесою – повільно піднімають руки. Тільки я один згодом зрозумів, що привиділося Колі у цей момент. А тоді я й сам розгубився. Бо він одразу звалив на підлогу стюардесу, прикрив її своїм тілом і почав озиратися на всі боки. Тут, мабуть, чи не у всіх пасажирів на борту літака раптом підстрибнув тиск. Бо вони розуміли, що коїться щось недобре.
На щастя, літак за той час вже приземлився. Коли Коля зрозумів, що вихід вільний і нічого жодному з нас не загрожує, він підвівся і сам. В аеропорту – через перекладача – довго доводилося пояснювати, чому Коля так дивно і нецивілізованого повівся. Але коли перекладач зрозумів, що Коля – колишній спецназівець, він засміявся.
Адже порушник спокою у літаку зрозумів усе по-своєму: у салоні завелися терористи, які почали ставити свої умови, і от вони й хочуть перегнати літак туди, де вони бажають самі опинитися. Тому Коля почав діяти блискавично. Він намагався захистити всіх і рвався в бій голіруч.
Коля теж сміявся, коли перекладач пояснив йому, що це всього-на-всього була така коротка фізкультурна розминка перед посадкою
А сталося так, що поверталися ми з Колею разом. Ми домовилися заздалегідь, що Коля має вкластися у тиждень гостювання. Бо стільки тривав мій форум. І, звичайно ж, через океан ми знову летіли літаком. Наприкінці польоту теж була коротенька фізкультура.
Але цього разу Коля її не пропустив. Тільки коли в салоні почали піднімати руки вгору, ми обоє активно заусміхалися. Так активно, що стюардеса, мабуть, подумала, що ми заграємо з нею. Але насправді ми знали, що можемо її привітати. Адже на її долю не випадуть такі випробування, які дісталася її колезі сім днів тому.
Олег Маняк, Свалявський район, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
