Як закарпатка розлучила батька з матір’ю за 100 рублів
Дивна річ – образа. Засяде всередині і десятиліттями з тебе не виходить. Я от, до прикладу, все життя дуже ображалася на батька. Спочатку він змарнував наші з мамою роки, бо дуже пиячив. А потім пішов від нас зовсім…
Ми жили спочатку у страшенних злиднях. Та згодом він ніби виправився. Але ненадовго. Через три роки він знову напився. Після великої сварки з матір’ю пішов геть. І з цією образою на батька я прожила аж 60 років, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
Одного дня мама зателефонувала мені, що їй погано. Я тоді жила в місті, а мама – в селі. Не хотіла вона до нас перебиратися. Звикла до своєї хати, до свого дому та маленького городу. І як ми її не відмовляли, все ще поралася на тому городі.
Ми часто до неї з чоловіком та дітьми приїжджали. Телефонували – по кілька разів на день. Коли вона сказала, що їй погано, ми взяли таксі і помчали у село. Мама справді злягла. Вона не хотіла бачити ніяких лікарів. Сказала – або видужає, або Бог і сам забере її до себе. І почала вона нам тоді багато розказувати про своє життя.
Я дуже боялася, що вона розкаже і про батька. Але насправді так хотілося почути про нього більше. Бо мені було тільки 10 років, коли він нас покинув. Давно він вже помер. А мені все ще болить образа на нього. І мама, наче відчуваючи моє німе прохання, почала розповідати і про батька. Казала, що спочатку він був дуже добрим майстром. І взагалі доброю людиною.
А потім приятелі затягнули його у свою п’яну компанію. І він приходив додому геть п’яний. Його не можна було тоді впізнати. Часто ми ночували в пивниці. Бо він погрожував прибити і маму, й мене.
Одного разу мама сказала:
– Убивай! І так мене вбиваєш щодня!
Батька це приголомшило і він якось відразу протверезів. Він раптом упав на коліна перед мамою. І заприсягнувся, що ніколи краплі в рот не візьме. Мама сказала, що коли ще раз побачить п’яним – хай він забирається з дому. Або вона вкоротить собі віку.
Це так налякало батька, що він і справді зовсім перестав пити. І от у нашу хату потроху почали повертатися радість, спокій та ще й добрі гроші. Адже батько був справді чудовим майстром. І заробляв він тепер непогано. Так минуло кілька років. Поки на свій день народження (через три роки) батько не напився як чіп. Як то буває в чоловічій компанії, йому почали підливати – одна чарка, інша. І от він уже готовий.
А мені у той час дуже вже хотілося мати дорогу косметику. І я пішла на маленький злочин. Я вперше у житті вкрала в матері 100 рублів. На той час це були великі гроші – ціла зарплата. Я боялася зізнатися матері. А потім було соромно.
А мама подумала, що ці гроші в неї вкрав батько. І за ці гроші почастував товаришів. І взагалі взявся за старе життя. Піднялася велика сварка. Мати вигнала батька з дому. А він більше і не вернувся до нас.
І от нарешті я дізналася, що причиною їхнього розлучення стала я. Адже мама навіть не питала в мене – чи я це не зробила. Вона не могла про таке навіть подумати. Вона довіряла мені безмежно. Першим і єдиним підозрюваним став батько. Як він не благав матір пробачити йому, як на клявся, що ніяких грошей він не брав, мама і слухати його не хотіла. Він тоді неохоче покинув будинок. А потім і сам важко образився на матір і більше у нас не з’являвся.
Мама розповіла цю давню історію. А я почала плакати і цілувати її руки. Навіть тепер, коли минуло вже майже півстоліття, мені було так соромно зізнатися перед нею у своєму вчинку. Але я набралася відваги і сказала, що це я забрала її гроші в той день – для того щоб тільки купити собі модну косметику.
Мама погладила мене по голові і одразу ж мене пробачила. Мені стало дуже легко і гірко водночас. Як легко вона пробачила мені, що я поламала її життя. Як довго та жорстоко я не хотіла пробачати батькові, який, як за соломину, хапався тоді за нове життя. Такі вони – наші образи. Можливо, в кожного вони інші. Але не в цьому справа. Мабуть, у кожному разі цей тягар не треба носити із собою, бо він завжди тягне назад – у розпач та порожнечу.
Юлія ІВЕГЕШ, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
