АНОНС. Закарпатець відсидів 5 років у в’язниці замість іншого

Спокуси бувають різні. Найбільша спокуса – це гроші. Особливо для тих, кому, як мені, їх гостро бракує.

Ніколи не забуду той день, коли до нас додому прийшов чоловік у дорогому костюмі, зі шкіряною валізою. У той день вдома я був сам. Батьки поїхали до бабусі – допомагати їй порати город. Жили ми дуже бідно. Батьки – на мінімальній зарплаті. Причому втомлювалися  страшенно. Треба було ще виплачувати кредит за цю квартиру, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

І вони хотіли, щоб я навчався. Навчання було платним. Хоча й намагався заробляти – як тільки міг, але заробленого вистачало тільки на  харчі та на одяг.

І от у нашу квартиру зайшов таємничий гість.

– Можна присісти? – запитав і одразу перейшов до справи. Вийняв із розкішної валізи якісь документи і розсипав їх на чистому столі. І відразу мені повідомив, що батько має сидіти у в’язниці, що ця справа все ще має силу.

Справа в тому, що батько і справді влаштувався одного разу працювати охоронцем на одну фірму. Спокусився на високу зарплатню. Гроші йому там справді платили справно і чималі. Але недовго. Через три місяці цю фірму пограбували. Як буває в таких випадках, все хотіли звалити на найменш захищену людину. А такою людиною на фірмі був мій батько. Вже виходило так, що це й не злодії тоді забралися у фірму, а якраз мій батько вивіз звідти сейф – невідомо з якими коштовностями всередині.

Ми навіть не мали змогу найняти адвоката. Батька змусили виплачувати таку велику суму, яку ми могли заробити хіба за 10 життів. Але слідчий виявився порядною людиною. Він зрозумів, що йдеться про чесного працівника, який навіть мухи не зобідить. І справжні злодії таки були знайдені. Але грабіжники працювали за наводкою дуже впливової людини. Тож згодом цю справу потихеньку зам’яли.

Що ж відбувалося в цій захоплюючій історії далі і чим вона закінчилася?

zakarpatpost.net