Закарпатець три роки хрестився на сусідський годинник. Чому?
Мертва вода позбавляла мене змоги правильно реагувати на довколишній світ
Як кажуть, закарпатці – люди гостинні і гостей не відпускають до тих пір, поки в них служать ноги. На жаль, таким чином багато хто спивається і потім такі гостини уже не в радість.
Свою історію, пов’язану з пиятикою розповів газеті «Неділя Закарпатські новини» Віктор із Ужгорода, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
За словами чоловіка, колись застілля були невід’ємною частиною його життя. Дійшло до того, що він уже лякався багатьох звичних на перший погляд речей і мріяв про те, як кинути пити паленку.
«У алкоголі нічого поганого не бачив. Його вживали всі мої знайомі. Тож як мені могло спасти на думку, що це погано. Таких поглядів притримується багато хто, – розповів він. – Хоча якщо пригадати, у дитинстві, коли бачив сусідів, що билися після пиятик, боявся їх, ховався за огорожею, думав, що ніколи навіть не спробую на смак ні вино, ні горілку. Але коли підріс, усе змінилося».
Як зазначив Віктор, вперше він спробував алкоголь у студентські роки. А відтак понеслося.
«Спочатку від випитого мені ставало погано, дуже нудило, а згодом звик. Почав шукати навіть у цьому якийсь кайф. Думав, що як ще стакан вип’ю, точно настане якась нірвана. Так перехиляв чарку за чаркою, аж поки зовсім не падав з ніг. Далі засинав і вранці починалося найстрашніше. Мені було дуже погано, боліла голова, у роті все пересихало, ламало все тіло, страшенно хотілося похмелитися. Чекав до кінця обіду, а потім знову напивався. Думав – іще раз – і все… кину. Але це затягнулося на роки», – запевнив він.
Не раз із Віктором після гостин траплялися різні курйози, утім один із них він не може забути досі, хоча вже давно розпрощався з оковитою і не вживає алкоголь зовсім.
«Я живу недалеко від однієї з церков. У кімнаті чую, як дзвонять дзвони. Отже, коли доносився звук дзвонів, я завжди хрестився, навіть тоді, коли був нетверезим. І от одного разу я прокидаюся від того, що чую дзвін. Посеред ночі. Хрещуся і сплю далі. Потім десь через годину знову. Думаю, може хтось помер, що дзвонять так часто. Перехрестився собі і сплю далі. Хоч то не сни були тоді, а якісь кошмарні видіння, бо я боявся усього оточуючого. Удень мене практично не бувало вдома, тому відстежити періодичність дзвонів не міг, а ночами, у тій церкві, як я тоді думав, дзвонили щось дуже часто. Однак поступово я настільки звик до цього звуку, що крізь сон хрестився автоматично, лежачи і спав собі далі. Так тривало приблизно три роки. Але одного разу сусід поверхом нижче запросив мене зайти до себе на хвилинку. Для чого – навіть не пригадую. І яким же було моє здивування, коли ті дзвони мені почулися так близько, ніби я знаходжуся не в своєму будинку, а у церковній дзвіниці. Я традиційно перехрестився. Але ж треба було бачити очі мого сусіда, коли він це помітив. Чоловік сміявся так, що аж корчився. Я стояв розгублено і нічого не розумів. Коли заспокоївся, запитав мене: «Ти що, при своєму розумі? Чому хрестишся на мій годинник?». «Який ще годинник?» – не міг зрозуміти я про що йде мова. Тоді сусід повів мене до кімнати і показав старовинний годинник, що стояв у кутку. Справді, як я не здогадався, що звуки повторюються з періодичністю рівно в одну годину. Тоді вже смішно стало й мені. Однак у той період мій мозок був затьмареним алкоголем. Мертва вода позбавляла мене змоги правильно реагувати на довколишню дійсність. Однак з того часу я вже твердо вирішив, що пити більше не буду», – заявив ужгородець.
І справді, це йому вдалося. Тепер він чітко знає, що життя на тверезу голову більш яскраве, багатогранне та цікаве.
«Чим більше людина п’є, тим більш стає залежною. Але найгірше, що сама вона навіть не усвідомлює цього. А тим часом псується здоров’я, вбивається печінка, шкіра стає темною, обличчя синіє. У організмі постійно відбуваються негативні зміни, які призводять до змін у мозку. Людина щось собі надумує, з’являються страхи, фобії. Хоча сам кайф триває всього 2-3 години, та розплата розтягується на кілька діб, а фактично навіть років. Енергія нам дається в кредит, який треба повертати. І лише правильний спосіб життя може змінити світ на краще», – підсумував Віктор.
Михайло СОЙМА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
