Закарпатець відсидів 5 років у в’язниці замість іншого
Спокуси бувають різні. Найбільша спокуса – це гроші. Особливо для тих, кому, як мені, їх гостро бракує. Ніколи не забуду той день, коли до нас додому прийшов чоловік у дорогому костюмі, зі шкіряною валізою. У той день вдома я був сам. Батьки поїхали до бабусі – допомагати їй порати город. Жили ми дуже бідно. Батьки – на мінімальній зарплаті. Причому втомлювалися страшенно. Треба було ще виплачувати кредит за цю квартиру, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
І вони хотіли, щоб я навчався. Навчання було платним. Хоча й намагався заробляти – як тільки міг, але заробленого вистачало тільки на харчі та на одяг.
І от у нашу квартиру зайшов таємничий гість.
– Можна присісти? – запитав і одразу перейшов до справи. Вийняв із розкішної валізи якісь документи і розсипав їх на чистому столі. І відразу мені повідомив, що батько має сидіти у в’язниці, що ця справа все ще має силу.
Справа в тому, що батько і справді влаштувався одного разу працювати охоронцем на одну фірму. Спокусився на високу зарплатню. Гроші йому там справді платили справно і чималі. Але недовго. Через три місяці цю фірму пограбували. Як буває в таких випадках, все хотіли звалити на найменш захищену людину. А такою людиною на фірмі був мій батько. Вже виходило так, що це й не злодії тоді забралися у фірму, а якраз мій батько вивіз звідти сейф – невідомо з якими коштовностями всередині.
Ми навіть не мали змогу найняти адвоката. Батька змусили виплачувати таку велику суму, яку ми могли заробити хіба за 10 життів. Але слідчий виявився порядною людиною. Він зрозумів, що йдеться про чесного працівника, який навіть мухи не зобидить. І справжні злодії таки були знайдені. Але грабіжники працювали за наводкою дуже впливової людини. Тож згодом цю справу потихеньку зам’яли.
Батько одразу ж звільнився і пішов працювати на завод. Здоров’я його похитнулося, тож багато заробити він не міг. Мама теж була дуже хвора. В неї були два інфаркти, астма. Я розумію, що батьки дуже хотіли дати мені освіту – щоб я міг жити хоч трохи легшим життям, аніж вони. Тож ніколи не сидів склавши руки. Але на державне навчання не втрапив. Той, хто каже, що так легко сьогодні знайти добре оплачувану роботу у місті, дуже лукавить. Я її шукав вдень і вночі – брався за все, що підвернеться. Улітку 3 місяці хотів працювати на заводі.
Тож несподіваний гість згодом перейшов до другої частини. Його син недавно скоїв злочин. Згвалтував дівчину, потім її побив. Та дівчина заявила в поліцію і дуже добивалася правди. І от цей батько хотів відмазатися сина. Сказав, що я можу дати потрібні свідчення. І тоді буде забута справа про його батька. А ще я одразу зможу виплатити кредит на нашу квартиру. Який він все ж таки був обізнаний щодо нашого важкого становища!
Я з жахом подумав, що буде з батьками, якщо тата знову будуть тягати по судах. Батьки вже так багато пережили, їм так важко жилося. Вони, напевно, всього цього просто не витримають. Але якщо я потраплю до в’язниці, то вони можуть вже і не оговтатися від такого стресу. Страшно уявити, що ж тоді буде з мамою, з її хворим серцем.
Про це я й сказав своєму шанованому гостю. Але він став мене переконувати, що ніхто ніколи не дізнається про мою справу. Мені дадуть строк – лиш умовно. А він, у свою чергу, буде дбати про те, щоб все це залишилося таємницею.
– Подумаєш, якесь зґвалтування. Це ж не вбивство, не така вже й серйозна кримінальна справа, – сказав він.
А ще він виклав на стіл 20 тисяч доларів. Це було удвічі більше, ніж нам було потрібно виплатити за кредит.
Гість ніби розгадав і ці мої думки.
– Тут половина на кредит, а ще половина – за твою мужність. Можеш їх витратити на власний розсуд. Ніхто про це ніколи не знатиме.
І на мене магічно подіяли ці гроші. Я подумав, що тато з мамою вже не мусять ходити на роботу. Що дозволяють собі їсти якісну їжу, не будуть заощаджувати на опаленні. А я теж можу якось прилаштуватися в цьому житті. Якщо той дядько обіцяє таємницю, то це ж і в його інтересах. Я погодився.
Я одразу ж погасив кредит. Мій дивний гість створив для мене легенду, що в нас знайшовся багатий дядько в Америці. Адже батько справді шукав там дядька, який колись виїхав на шахти на заробітки.
А згодом все закрутилося довкола мене. Мене й справді викликали в суд. Я сказав, що мені веліли. Але, коли опинився за ґратами, злякався не на жарт. У мене був ніби добрий адвокат. Але мені дали все ж таки 5 років. Навіть не хочу описувати цих страшних літ. Життя пішло шкереберть. Але ще більшого страждання завдавали мені відвідини моїх батьків, які дивилися на мене то з осудом, то з любов’ю.
Я не міг їм нічого пояснити. Та навіть якщо б наважився, то це тільки накликало б на них біду. Повернувся з тюрми розчавленим. На роботу мене брати не хотіли – бо ж я колишній зек. Батько непутящого сина теж зник з мого поля зору. Та й про особисте життя поки не могло бути й мови. Хто схоче вийти заміж за тюремника, який сидів за зґвалтування. Хтозна, на які пригоди його потягне знову?
Я не знаю, що було б далі, якщо б не зустрів Оленку. Вона повірила мені, народила мені чудового хлопчика. Ми разом стали працювати на заводі. У нас гарна сім’я. І це додає сили та радості моїм батькам жити далі. Я перестав ображатися на долю. Адже й сам у тому винен. Як розповів мені адвокат, з яким познайомився недавно, справу на батька відкривати не мали права. Але ті, хто маніпулює нами, мають ефективні методи. Вони знають, що гроші та страх швидко можуть зламати людину.
Та й на того давнього гостя ображатися немає сенсу. А ті 10 тисяч мені все ж таки згодилися. Ми продали ще й квартиру, додали ті 10 тисяч. І купили хату, зробили добрий ремонт. Живемо тепер разом із батьками.
Щоправда, кілька разів перетнувся я і з тим, замість якого сидів. Виявляється, цей татів синок накоїв потім ще кілька аварій. Через нього постраждали люди. А недавно підсів на наркоту. Батько знову намагається його врятувати. Але цього разу закон підкупити неможливо. Адже ворог тепер уже сидить всередині його сина.
Михайло, Перечинський район, газета «Поради», ексклюзивно для zakarpatpost.net
