Сини інших із АТО повернулися скаліченими, а в неї – здоровим. Розповідь закарпатки

У нашому селі багатьох хлопців взяли в АТО. Вдома й так майже всі по заробітках. А тут ще й на війну чоловіків забрали. У селі залишилися здебільшого дружини та матері, які самі мусіли порати городи, обходити господарство. І, звичайно, у кожному дворі, аби вижити, держали якусь худобу чи бодай курей, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Але якось внадився до курячих та гусячих кліток якийсь дивний звір. Бо на ранок – тільки погризена курка у клітці. Як його вже не намагалися піймати. І великі капкани ставили. І отруту сипали, і світло на дворі вмикали на ніч. А звір все одно ходить селом вночі, і то там, то сям курка пропаде. Вже й чергували вночі, щоб його побачити. Але це нічого не дало. Звір, напевно, відчував людську присутність. І тієї ночі подався до іншого обійстя. Тривало так десь, може, місяць.

• Відомий музикант Сергій Василюк: Закарпатці залишаються на низькому рівні свідомості, незважаючи на п’ятий рік війни

А потім домашні птахи перестали раптом зникати. Але не у всіх. В однієї тільки Ганни були збитки. Та ще й які збитки! Спочатку по дві-три курки, потім – більше! Всі дуже дивувалися, що звірина змінила локацію і вибирає тільки подвір’я Ганни. Так непроханий гість перерізав майже всі кури. Господиня плаче, нарікає. Бо ж корову чи свиню не мала можливості вигодувати. Вранці треба бігти на роботу. Часу було в неї дуже мало на таке ґаздівство.

А якось пожалілася вона одній літній жінці у селі. А та їй каже: «Не плач, Ганно! Може, твоя жертва варта того. Може, ти мала втратити набагато більше і щось дорожче». І тут Ганна задумалася. Згадала, що син зараз служить у такому небезпечному краї. Вона ж цілими днями за нього молилася. Бувало, іде на роботу чи прибирає, а думки її завжди – там, із ним.

І от почали у село приходити погані звістки. У тієї син покалічений, у тієї – взагалі інвалід на все життя, ще в третьої – загинув. А Ганнин Петро повернувся здоровий та цілісінький.

Он як воно буває! Коли Бог від нас щось і забирає, то тільки тому, що воно нам шкідливе. Або для того, аби ми жертвували ради чогось більшого.

Марія, Мукачівський район, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net