Як захистити дитину від страхів. Поради закарпатського психолога
Батьки завжди бажають захищати свою дитину від усього зовнішнього світу, зробити її життя безтурботним, безпечним та радісним.
І це абсолютно нормальна батьківська поведінка. Саме через страх завдати дитині психологічної травми або опинитися у незручному становищі, часто деякі питання залишаються без відповідей, або навіть ніколи не згадуються у колі родини.
Але чим детальніше ви обираєте тему розмови із дитиною, чим міцніше затискаєте їй вуха та затуляєте її очі від «поганої» інформації, тим драматичнішим може стати подальший шлях дитини у житті. Докладаючи зусиль на прикрашання дійсності та згладжування гострих кутів світу, батьки пропонують дитині красиву, але спотворену картину реальності…
- «Це якесь прокляття! Воліла каліка померти, – робили висновок сільські пліткарки. – Хто її догляне?»
У своєму бажанні захистити дитину, не варто втрачати здорового глузду та насамперед пам’ятати, що наша мета: підготувати дитину до самостійного життя, допомогти їй адаптуватися у світі, що не завжди сяє різдвяними вогниками. Одного разу батьки не зможуть опинитися поряд, тоді створений ними ідеальний човен життя боляче розіб’ється об айсберг реальності. Для дорослої людини це може обернутися безліччю проблем.
Деякі родини мають ту саму «страшну тему», яку у жодному разі не повинна порушувати дитина. Але все таємне завжди стає явним. Крім того, діти дуже чутливі до психологічного та емоційного стану батьків. Якщо вас щось бентежить, то ваша дитина відчуватиме те саме.
Такий різний страх
Дитина — це маленька доросла людина. Багато речей вона сприймає зовсім інакше, зважаючи на те, що захисні механізми психіки значно міцніші, не пропускають тієї інформації, до якої дитина ще не готова. Деяких батьків жахають та обурюють казки Братів Грімм, тоді як дитина слухає їх спокійно і зовсім не відчуває страху.
Те саме стосується і складних тем: не варто їх уникати. Якщо дитина не запитує вас про щось, тоді дійсно не слід відверто пояснювати їй темні сторони життя. Але якщо її щось цікавить — не заперечуйте, розкажіть та поясніть, що саме у цьому вам здається страшним чи неприємним.
Найкраще розмовляти з дитиною на ті теми, що її цікавлять. Звісно, зважайте на вік, пропускайте деталі, але у жодному разі не брешіть та не прикрашайте реальність!
Ольга Чепур
