Падло, я тебе і так доб’ю, ти мені вже всі нерви з’їв. Ужгородець після п’янки зарізав сина кухонним ножем

[Total: 0    Average: 0/5]

Сусіди настільки звикли до скандалів, що навіть не реагували на крики по допомогу

Після розлучення з дружиною ужгородець повернувся жити до батьків. Там його і спіткала смерть. Конфлікт батька з сином закінчився різаниною. Коли приїхала поліція, руки чоловіка були в крові, а тіло вбитого лежало в під’їзді у трьох метрах від дверей квартири, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Як повідомили у поліції, 56-річний чоловік одразу зізнався, що він вбив 32-річного сина. Також він розповів, що під час вживання спиртних напоїв між ними виникла сварка. Тоді він схопив ножа та наніс своєму сину декілька ударів в ділянку грудної клітини та в спину. Хлопець ще намагався втекти від батька, вибіг у коридор загального користування, але далі впав і знепритомнів. Там його і знайшли медики, щоправда, вже мертвим.

Напад чи захист?

Тож що насправді відбувалося в ужгородській квартирі тієї фатальної ночі 1 листопада?

Конфлікт виник приблизно о 20:30. Між Іваном та його сином Мирославом (із етичних міркувань імена замінено) вже протягом  тривалого часу стосунки були напруженими. Але чому батько встромив кухонний ніж прямо в серце сина?

У судовому засіданні Іван розповів, що його Мирослав після розлучення став агресивним, вживав спиртне, часто вчиняв сварки та бійки. Так, напередодні, 30 жовтня, коли  він повернувся додому, дружина сказала, що Мирослав ображав її, погрожував убити через те, що вони (тобто батьки) пішли в поліцію і написали заяву з проханням вжити щодо нього відповідних заходів.

«Того вечора  близько 20 години до мене в кімнату зайшов син та почав скандалити, навіщо ми з його матір’ю були в поліції. Я намагався уникнути конфлікту та хотів піти, але Мирослав наздогнав мене на кухні, звалив на землю та почав бити. Розуміючи, що син є значно сильнішим, я з метою захисту схопив зі столу якийсь предмет, на той момент навіть не розумів, що це ніж, та наніс йому кілька ударів. Він знаходився до мене спиною. Востаннє штурхнув його ножем тоді, коли він розвернувся до мене передом. Скільки саме разів ударив його, не пам’ятаю. Після цього син самостійно попід стіною вийшов у коридор, а я залишився в квартирі», – зазначив він.

При цьому чоловік не заперечував, що виштовхав сина за двері. Через деякий час, за його словами, побачивши, що Мирослав не повертається, він вийшов у коридор, де побачив кров… та сина, що лежав на підлозі. Іван стверджував, що попросив когось із сусідів викликати «Швидку» та поліцію. На місці біля сина він залишався до приїзду лікарів.

Чоловік переконував суддів, що під час інциденту не розумів, що відбувається, оскільки був сердитим та ніяк не міг збагнути, як Мирослав може так зневажливо ставитись до батька.

Він просив врахувати, що під час вчинення кримінального правопорушення захищався від агресії сина.

Однак у подальшому Іван чомусь змінив показання.

«Я розумів, що в руках у Мирослава був ніж, – заявив він. – Хоча і не бачив його, та під час сварки ніж випав  із його з рук, він схопив його зі столу. На той момент я не розумів, що це ніж, та наніс сину, який знаходився за моєю спиною з лівого боку, кілька ударів, останній удар наніс у спину».

Тож що це було насправді? Самозахист? Напад? Хто від кого захищався тієї ночі? 

Дружина Івана і мати Мирослава пояснити в суді нічого не могла. Вона, звісно, могла б краще пролити світло на подію, але жінка чомусь відмовчувалася. Незрозуміло, з яких саме причин, адже мова йшла про смерть її дитини. Але Марія заявила, що її в момент вбивства не було вдома.

«Син після розлучення проживав спільно з нами. Але після того, як у нього розпалася родина, став злим, зловживав алкоголем, приводив додому незрозумілих друзів, часто вчиняв скандали, бив і мене, і свого батька. Саме через це ми змушені були звернутися до правоохоронців.  Так, 30 жовтня я повернулася з церкви, почала готувати їсти. Мирослав у цей час був вдома, пив. Через деякий час він підійшов до мене, схопив за волосся та почав погрожувати застосуванням сили. Мені вдалося вирватись від нього та втекти на коридор. Але Мирослав почав бігти за мною з ножем. Я сховалась і не поверталася в квартиру до тих пір, поки не прийшов чоловік. Того дня ми з ним і написали заяву в поліцію. А 1 листопада бачила, як Мирослав з Іваном на кухні розпивали алкоголь. Я пішла на ринок, потім поїхала в село. Між ними часто були сварки, але чоловік завжди намагався уступити сину. Як правило, сварку вчиняв Мирослав, він застосовував силу, погрожував фізичною розправою, вбивством, деколи «певні погрози» були і з боку чоловіка, але реальними я б їх не назвала».

«Я гада прибив!»: п’ять ударів ножем і смерть від сердечної рани

Утім найцікавішими у цій заплутаній справі були свідчення сусідів.

«Того вечора я була вдома, чула сварку між Іваном та його сином, для мене то була вже звичайна «битовуха», тому не реагувала. Із квартири доносилися крики, потім загриміла каструля, яка впала. Як сусід виштовхнув Мирослава з квартири, я не бачила, але чула стукіт дверей та слова Івана. Він кричав: «Падло, я тебе і так доб’ю, ти мені вже всі нерви з’їв». Після цього я вийшла в коридор і помітила на підлозі хлопця. Він весь був у крові. Мирослав щодня вживав алкоголь, деколи пив разом із батьком. Коли пив, ставав агресивним, вчиняв сварки, було, що піднімав руку на матір та батька, який не раз захищався», – наголосила жінка.

Інша сусідка також чула сварку-бійку.

«Галас тривав недовго, – запевнила вона. – У коридор я не виходила і не бачила, що там відбувається. Відкрила двері, коли приїхала «Швидка» і мене покликав лікар. Однак суперечки між батьком і сином бували нерідко. Мирослав  пив і бив батьків. Іноді вони змушені були перечікувати у інших, щоб хлопець заспокоївся. Іван іноді говорив: «Я вже не маю сил і це чимось закінчиться поганим».

Ще одна сусідка також підтвердила, що в родині раніше  не раз виникли конфлікти:

«Я поверталася додому десь о 21 годині. Зайшовши до будинку, у коридорі побачила на підлозі лежачого сусіда та кров. Я постукала до сусідів, але ніхто не відчиняв. Тоді зайшла до квартири Івана і запитала, що сталося, на що він відповів: «Я гада прибив» і попросив викликати «Швидку». У той момент Іван щось збирав, але що саме – не бачила. Після цього я відразу піднялась до себе додому і попросила чоловіка викликати лікарів та поліцію. Коли приїхала «Швидка», Іван  сам зізнався, що це він зробив, але не казав, що між ними до того була сварка чи бійка. Я раніше не раз чула, що батько із сином сварились, але особисто не бачила, щоб Мирослав піднімав руку на батьків».

А ось що на суді розповів лікар «Швидкої допомоги», який тієї ночі приїхав на виклик:

«У коридорі загального користування на підлозі лежало тіло молодого хлопця з ножовими пораненнями грудної клітини. Оглянувши його,  я встановив, що людина є мертвою. Вийшовши на вулицю, повідомив поліцію. На місці залишились сусіди та фельдшер. Батька померлого побачив згодом, але з ним не спілкувався та не з’ясовував обставин події».

Фельдшер доповнив слова колеги власними спостереженнями:

«Мене здивувало, що при приїзді на виклик нас ніхто не зустрічав. Згодом  підійшли якась жінка та чоловік, який представився батьком померлого та повідомив, що це він вбив хлопця».

За висновком судово-медичної експертизи, смерть Мирослава настала внаслідок проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки справа і зліва з пошкодженням правої, лівої легені, серця, діафрагми справа, печінки, що супроводжувалося масивною внутрішньою і зовнішньою крововтратою та привело до розвитку шоку. Загалом  йому було нанесено п’ять ударів ножем.

Іван свою вину визнав лише частково, показання під час досудового слідства змінював, заперечував наявність у нього прямого умислу на вбивство сина. Спочатку пояснював, що ніж взяв зі столу, а потім, що ніж був в руках у Мирослава, а він з метою захисту забрав у нього, згодом стверджував, що він взяв ніж зі столу на кухні і вдарив ним сина.

Отже, колегія суддів визнала його винним в умисному вбивстві та призначила покарання у вигляді семи років і шести місяців позбавлення волі.

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.