Закарпатські хейтери: заздрість, злоба, негатив, нереалізованість
Чому відомі та успішні до такого майже не вдаються
Про гарне закордонне слово «хейтери» донедавна мало кому з закарпатців було відомо. З’явилося воно в нашій мові разом з Інтернетом. Хейтери – це люди, войовничо налаштовані, які витрачають власну енергію на те, аби когось засудити, образити, облити брудом, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Насправді – це той самий чорний піар, тільки не завжди застосовується він до політиків. Тими ж хейтерами можна охрестити добре знайомих нам бабусь, які сидять біля під’їздів на лавочках і пильним поглядом проводжають кожного, хто вийшов з будинку чи пройшов вулицею, проїхав автомобілем. «Бандюк! Скільки грошей накрав! Із зарплати таку б машину точно не купив!» – шепочуться вони вслід знайомому підприємцю. «Корова! Яку коротку спідницю на себе натягла! Подивилася б у дзеркало! Такі жирні ноги на показ виставляє! І куди її чоловік дивиться!» – проводжають вони поглядом молоду жінку з дитиною. «А ця шльондра знову на побачення зібралася! Намалювалася, як писанка. Штукатурки на ній більше, ніж на стіні у мене в кімнаті!» – обговорюють молоду дівчину, що кудись поспішає. І посмійте з ними тільки не привітатися! Вони скажуть, що ви ще й загордилися, не поважаєте старших, вам на всіх наплювати і взагалі… горе їм із такими, як ви сусідами.
Є свої хейтери і серед читачів газет. Вони купують періодику лише для того, щоб знайти скандали, негативні публікації, викриття відомих людей у чорних справах. Вони смакують криміналом, а потім усім знайомим переповідають, що вичитали, додаючи при цьому власні (вкрай негативні) враження, а за позитивні матеріали криють нецензурною лайкою «продажних журналістів», бо якщо в когось іншого інакша думка, то це, як на них, неправильно і стаття обов’язково є замовною, тобто написаною за гроші.
Окрема категорія хейтерів – це громадські активісти. Вони активізуються і в соцмережах, але зараз мова не про них. Ці люди вміють вести за собою і підбурювати на акції протестів, різні зібрання інших. Часом вони справді відстоюють високі і потрібні ідеї, добиваються бажаної реакції влади на певні питання. Але часом просто колотять воду, аби на них звернули увагу. Якщо вже говорити про продажність, то саме тут найчастіше вона зустрічається. Адже за участь у багатьох акціях платять… не самі ж звісно активісти, а ті, на кого вони тимчасово (а деколи й на постійній основі) працюють.
Ну і найпоширеніша категорія хейтерів – це агресивні коментатори в соцмережах. Тут вони відчувають себе як риба у воді і також діляться на кілька груп.
Передусім є безмовні хейтери. Вони стежать за об’єктом, який привернув їхню увагу, матюкаються про себе, але нічого не пишуть.
Інша група – це хейтери, які не є у вас у друзях, на сторінку вони потрапили випадково, але не можуть не залишити по собі слід. Зазвичай вони пишуть під записом щось негативне і можуть про це одразу ж забути. Таким чином за день вони «строчать» по 10-20 подібних коментарів різним людям… просто через те, що їм нічим зайнятись, а негативні емоції немає на кого вихлюпнути.
Найбільш надокучливі хейтери – це ті, хто є серед френдів (віртуальних друзів) або навіть реально знайомі люди. Вони уважно пильнують за тим, хто для них є цікавим. Найчастіше через заздрість, ненависть і власну несамореалізлованість. Вони постійно намагаються чимось відзначитися, написати щось образливе. А якщо ви їм іще й відповіли, то це їх заводить ще більше.
Як із ними поводитись?
Передусім треба розуміти, що коли людина чимось незадоволена, у неї завжди поганий настрій, вона випромінює негатив, тобто у неї якісь проблеми. Найчастіше – з самооцінкою. Такі люди відчувають, що здатні на більше, ніж досягли. Але замість того, щоб і надалі працювати над собою, поглиблювати знання, витрачають час не за призначенням і обирають інший шлях – тролити (цькувати) тих, хто досяг більшого. Не обов’язково у роботі. Можливо, у вас просто краща хата, квартира, гарніша фігура, більш гідний партнер.
Хейтерами можуть бути як чоловіки, так і жінки. Ні вік, ні стать тут значення не мають. Хоча офіційно хейтерство вважається явищем молодіжним, але питання набагато глибше і набагато давніше, ніж прийнято вважати. Просто раніше ніхто не придумав гарного терміну, який зараз став таким модним.
Звичайно, з хейтерами можна зав’язувати довгі, але, на жаль, безрезультатні дискусії. Сперечатися і особливо атакувати свого опонента образливими фразами вони вміють. Це їм приносить справжнє задоволення.
Але варто пам’ятати, що схилити на свій бік таких людей неможливо. Та й чи потрібно!
Тому найкраще їх просто ігнорувати. Із часом хейтер побачить, що реакції на вихлюп його негативу нуль, і відстане. Якщо ж ні, коментарі можна видалити або видалити з друзів і навіть заблокувати самого хейтера.
Утім витрачати час, енергію та потенціал на те, щоб вести діалоги з такими користувачами, немає сенсу.
Варто врахувати ще й те, що дехто за розпалювання ворожнечі отримує гроші. Але це більше стосується тролей (провокаторів). Звичайні хейтери, як правило, роблять це безкорисно, безкоштовно, за покликом серця… просто тому, щоб викликати в когось негативну реакцію, це приносить їм задоволення.
На жаль, у закарпатському сегменті Інтернету таких людей вистачає. Впізнати їх дуже просто за високою активністю в групах, на сторінках інших людей і за змістом коментарів.
Утім достатньо хейтерів і на вулицях… Навіть серед старшого покоління, яке про соцмережі знає лише від онуків. Враховуючи вік, у таких стареньких часу багато, тож вони можуть довго і нудно розповідати про те, який хтось поганий… а які вони хороші… білі… тобто сиві і пухнасті.
Найгірше, коли хейтерська модель поведінки у начальника чи вчителя. Але й тоді вихід є, бо як роботу, так і навчальний заклад для дитини можна завжди змінити.
Цікаво, що відомі та успішні люди, навіть якщо комусь таємно заздрять, до хейтерства ніколи не опускаються. Тож чим це не приклад для того, аби не паскудити і не плювати в душі іншим, а працювати над собою і ставати кращим!
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
