Як баба Анця на свій день ангела рішила із чорта на ангела перетворитися
У нашої баби Анці нині день Ангела. Вирішила стара з самого ранку бути не такою як завжди, подобрішати трохи.
«Усе ми дідо каже, ож я чортиця, побуду нині ангелом, – подумала про себе. – Зроблю домашнім радость».
Прочитала стара молитву, налила собі 50 грам для розрядки, нагодувала худобу, прийшла в хату і почала сніданок на всіх готувати.
«Зроблю їм кашу. Най здоровоє їдять, не солонинов ся обжирают», – аж защебетала вона.
Накрила стіл і покликала всіх снідати.
«Анцьо, ти што нині така весела? – зивувався дід. – Што в хащі здохло?»
«Я ангелом рішила стати!», – відповіла баба.
«Неожиданно! – старому аж подих перехопило. – Ану пудніми пондьолу, най попозераю, чи ще в тя крила не начали рости»
«Діду! Не іздівайся! Начали!», – сердито відрубала стара. – Лем ото таким грішникам, як ти не видко!»
«А роги ти товди нашто?», – у тому ж дусі продовжував дід.
«Оби ми німб над головов держали! Бери та іш, а не много говори», – розсердилася баба Анця.
Коли всі поїли, ніхто їй навіть не подякував, розійшлися кожен у своїх справах. Що робити. Позбирала баба посуд, помила і пішла дивитись, хто чим займається.
«Сятилибися! Ніякої благодарності, – бубоніла собі під ніс вона. – Ніко ня даже не поздоровив із сятом, із дньом Анниного зачаття. Усі за ня забули. Старий хрич сів си як усе телевізор позерати, не оби ми штось помуг… Молодший син штось читат. А… газету «Неділя Закарпатські новини». Но його мож поняти. Ун із заробітку приїхав, нич не знає, што ся дома чинит. Най читат. Айбо онучка уд нього газету вириває. Мало ся не б’ют там у комнаті. Она гороскоп хоче прочитати, а ун якусь новость про Москаля найшов. Но нич. На другий гуд дві «Неділі» треба буде уписати. Товди свади в хижі не буде. А навіска… Уд рана у зеркалі сидит. Челленов помадов губи малює, очи си пудкрасила, причоску си чинит… Но та парадна. Айбо нашто ся так фуирити, оби до цімборашок пуйти кавиль упити… не розумію»
Сіла собі баба Анця на стілець під вікном і мало не заплакала.
«Я ся так старала. Хотілам добров стати, оби ня май любили. А ото ніко не оцінив. Но не біда. Буду я опять чортом! Най ся боят! Як си заслужили, так будут мати!» – твердо вирішила вона і задрімала.
