Америка – голі баби. Як закарпатець світ підкорював і що з цього вийшло
Приїхав мій друг Андрій із Америки. Пропрацював там кілька років, скучив за рідним Закарпаттям і вирішив на місяць приїхати, оцінити зміни, що відбулися у нас за часи після Революції Гідності, під час якої він був ще в Україні. А мене більше цікавили його розповіді про життя там, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Отже, Андрій спробував спочатку пожити у Вашингтоні, але там йому щось не дуже сподобалося. Тож перебрався до Нью-Йорка. Для початку йому потрібно було позичити тисячу доларів, щоб облаштуватися хоч якось. Наші люди в Америці організували це дуже швидко. Роботу знайти допомогли. Так і має бути – українець українця мусить підтримати, тоді і нація наша буде могутньою і непереможною.
Працює Андрій помічником майстра у фірмі, яка встановлює металопластикові вікна. Майстер заробляє від 4500 до 5500 доларів, а помічник тільки три – три з половиною тисячі. Але за проживання в однокімнатній квартирі разом з другом вони платять по 500 доларів на місяць. Приблизно стільки ж іде на харчування. Залишаються ще дві тисячі. Непогано. Майже шістдесят тисяч гривень…
Але обмеженням для того, щоб стати майстром, є тільки професійні знання і знання мови. Хочеш мати більшу зарплату – пишеш на відповідному сайті про свої побажання. Тобі приходить відповідь: будь ласка, але спочатку складіть іспит. Це коштує стільки, після того вам запропонують відповідну роботу. Роль у цій процедурі можуть зіграти хіба твої професійні навички, досвід, знання та твоя рекомендація з попереднього місця роботи. І все.
Щодо знання англійської. Нікого не цікавить до якої національної меншини ти належиш. Знаєш англійську – маєш перспективи, не знаєш – сиди на мінімальній зарплаті на посаді, що не вимагає високої кваліфікації. Але і так ти зможеш прожити все життя достойно, не докладаючи неймовірних зусиль для виживання. Маєш амбіції – іди далі, ні – живи так. Це твоє життя і твій вибір. І це цінується і співгромадянами, і державою.
До речі, посвідчення водія Андрій отримав за шостим разом. Кожного разу за спробу скласти іспит платив двадцять доларів. Так може тривати до нескінченності. Ніхто тобі не допоможе: пройшов тестування – отримав водійські права, не пройшов – плати гроші і приходь ще.
Приїхав Андрій оцінювати зміни тут, але розповідав тільки про життя там, правда, інколи проводячи якісь уявні паралелі. І розказував він про все із таким вогником у очах, що аж самому закортіло полетіти туди і побачити все на власні очі. Не просто побачити, а пожити у тому середовищі, у тому мегаполісі, у тому перенаселеному світі, у якому дбають про кожного, думаючи про благо для всіх.
Уявіть собі, що у Нью-Йорку, де проживає Андрій, є навіть лікарня для нелегалів. Тобто людина приїхала ловити свою мрію у Новому Світі незаконно, потрапила на територію держави у обхід правил і норм, відповідно до яких існує суспільство, а це ж суспільство утримує для таких людей лікарню. І лікарі у цій лікарні лікують пацієнтів, не повідомляючи про це поліцію. Хоча повідомити стражів закону при кожній підозрілій ситуації кожен громадянин Америки просто зобов’язаний.
Треба сказати, що небезпека потрапити у поліцію у кожного новоприбульця досить таки велика. Досвід Андрія переконує нас у цьому. Уявіть собі, затримала його поліція у метро. Відразу зрозуміти причину він ніяк не міг. Адже нічого такого протизаконного не робив, підозрілих предметів, схожих на зброю, при собі не мав, був абсолютно тверезим і поводився адекватно. Виявилося, що повідомила про нього у поліцію красива молода дівчина негроїдної раси, яка дуже сподобалася моєму другові. Він просто не міг відірвати від неї очей. Пишні форми та декольте, що особливо підкреслювало високий інтелект та таланти темношкірої красуні, магнітом притягували погляд і викликали посилений інтерес. Адже, за нашими уявленнями про красу, дівчата підтримують форму та одягаються красиво саме для того, щоб на них звернули увагу. А там тільки-но ти звернув увагу на красуню, як вона викликала патрульних. Правда, для Андрія все закінчилося добре – отримав тільки попередження. І роз’яснення. Виявилося, що на людину дивитися пильно більше тридцяти секунд не дозволяється. Бо та людина може запідозрити, що у тебе у кишені ніж і ти можеш її порізати. Людина може уявити тебе маніяком, бандитом, розбійником з великої дороги чи ображеним на весь світ чоловіком, який хоче помститися всім і негайно.
Свобода – це порядок, кажуть американці. Хоча у нас порядок асоціюється із обмеженнями свободи.
Дивитися на жінку дозволяється у навчальному закладі, коли вона викладач, у театрі чи шоу-програмі, у стриптиз-барі… Адже ці заклади передбачають таку можливість. Усе інше передбачає відповідальність і розглядається як порушення свободи іншої людини.
До речі, стриптиз тут поширений надзвичайно – дивися, скільки влізе. Нічних та цілодобових розважальних закладів – на кожному кроці. У Лас-Вегас та місцеві казино Андрій не ходив, звичайно, бо справжній закарпатець просто так гроші не викине, а слава про одноруких бандитів засіла у нього у голові ще з часів переглядів американських фільмів в Україні. У казино тебе надурять, заманять до гри, відберуть гроші і залишать голим і босим. Потім нікому нічого не доведеш, адже ти сам туди прийшов і долари віддав добровільно. Але ми нині вирішили поговорити не про голих чоловіків.
Мене цікавило питання, як молодий чоловік може прожити так довго без жінки? Адже фізіологію навіть американці не відміняли.
Виявилося, що знайомитися з дівчатами можна тільки на відповідних сайтах. Є сайти для знайомств тільки для сексу. Та і у газетах є повно оголошень: «Дівчина хоче зустрітися без зобов’язань тільки на одну ніч», «Красива дівчина потребує інтиму», «Хочу тривалих стосунків з одним постійним партнером» – тільки дзвони. Такі зустрічі тобі нічого не коштуватимуть. А ще є і платні послуги. Усе згідно з правилами і встановленими розцінками. Але кожного разу ти ризикуєш натрапити на шахраїв, які тільки і чекають на наївних клієнтів-іноземців, які і випросити толком не можуть того, чого серце прагне. Бо мова – це головне не тільки у державних справах.
Ну і як ти виходив із ситуації? – питаю я Андрія. Він уже звик за законами Америки говорити про все без зайвої скромності та непотрібного сорому. Каже, що любить жити в Америці, бо там, особливо в Нью-Йорку, особливо чимдалі від рідної землі, українці допомагають один одному, підтримують своїх. Тож є там і українки. Але ж більшість із тих, хто туди їде, заміжні жінки! – стверджую я. Так, каже Андрій. Але всі вони живі люди. А фізіологію навіть у Америці ніхто не відміняв…
Василь КУЗАН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
