Електрику купують у магазинах. Наш земляк здивував життям на островах
Михайло Кравченко з дружиною Лані Алої пів року прожив на островах у Тихому океані на островах Самоа. Вона там місцева, із села Мотаа.
“Із дружиною познайомилися в Новій Зеландії, коли святкувала день народження в кафе. Там закінчила університет. На батьківщині влаштувалася викладачем хімії в університеті. На островах у нас народився син — Калай. Назвали його в честь тестя. Я сидів із малим за няньку. Декретів там немає. За два тижні після пологів Лані мала вийти на роботу”, – розповідає Михайло, пише gazeta.ua.
Тесть має власний бізнес — косить траву. За невеличкий шматок платять 12 доларів. Брат працює косарем, а тесть розвозить техніку. Місцева валюта — тала. Але переважно все перераховують у долари, бо на острови їдуть туристи.
Добре розвинена сфера таксі. Виходиш на вулицю і одразу натрапляєш на десяток машин. Проїзд коштує приблизно долар за 2 кілометри. Можна користуватися автобусами, що їздять до столиці. Це буде в рази дешевше.
Місцеве населення зайняте будівництвом готелів і обслуговуванням ресторанно-готельного бізнесу. Але заробітки тут невеликі. Дружина в середньому отримує 300 доларів. Ті, хто хоче заробити, вирушають у Нову Зеландію. Там працюють на будівництві й отримують мінімум 2 тисячі доларів.
Жити на островах досить дешево. Їдять переважно рибу з океану. Мені сподобалася місцева страва — ока. Це тунець, маринований у кокосовому молоці, спеціях та огірках. Їдять його сирим. Здивували банани. Тут вони невеликі й солодкі. А ще кокоси — їхнє молоко дають дітям із 5 місяців, як прикорм, бо мають багато мінералів і вітамінів.
Електрику купують у магазинах. Біля кожного будинку є електронний лічильник, куди треба вставити скретч-карту. Подібну на ту, що в нас купували на поповнення мобільних. Закінчилися гроші — електрики немає.
Нам пощастило з водою. Село розташоване в горах. Найвища вершина, як наша Говерла. На ній стоять великі резервуари, куди збирається прісна вода від дощів. У нас вона була постійно. В містах із цим перебої. Вода з океану солона й опріснити її складно.
Дощ на Самоа — звична справа. Він іде шість днів на тиждень. Але парасольками тут користуються, коли світить сонце, від спеки.
