Де на Закарпатті на Старий Новий рік не пригостити колядників – ганьба, а лякати дерева – до урожаю
Зимові свята багаті на звичаї. Особливо щедрим на обряди в нашому краї є Старий Новий рік, свято, яке не відзначається майже більше ніде у світі. Тож як святкують його зараз наші земляки та як відзначали колись?
Незвичні звичаї має Забрідь. Хоч релігійні пісні там співають тож, що і в інших населених пунктах,зате пригощають гостей по-царськи.
– Стіл має бути завжди накритим, – наголошує Анна Худа. – кожного. Хто заходить до хати потрібно почастувати. Не нагодувати колядника означає виявити до нього неповагу, або показати власну бідність. На святий вечір колядують усю ніч. – Ходять і в масках, і з Вертепом. Є одна особлива колядка «Ой, дай, Боже, віншування», її співають під хатою. А в Драгові, приміром, починають колядувати ще від воріт.
Надзвичайно колоритним є Старий новий рік у Криві. Там у казкову ніч ґазди йдуть у сад із сокирами, аби серйозно поговорити із деревами.
– Увечері на Маланку господар оглядає усі насадження, – каже місцевий мешканець Іван Продан. – Він підходить до кожного дерева, тричі б’є по стовбуру тупим боком сокири і каже «Якщо не будеш родити – вирубаю». Так робили в селі ще за діда-прадіда. Так лякають дерева й зараз. І врожаї у всіх досить хороші. Природа жива,,рослини все розуміють і починають інтенсивно плодоносити. Досі багато хто з жінок розмовляє з квітами. І це – нормально.
Є ще у Криві й досить незвичайний обряд гадань. У оберемок сіна уся родина кладе горіхи і по черзі кожен витягає по горішкові. Якщо попадеться здоровий – людина не хворітиме протягом наступного року, якщо чорний – власника ждуть недуги. І все ж, для безпеки, аби відігнати злі сили та хвороби, кожна господиня під скатерть зі святковими наїдками кладе зубок часнику.
А ще на Василя у селі колядують тим дівчатам, на яких планують одружуватися. Якщо хлопців батьки не запускають до хати, парубки знімають ворота і можуть віднести їх за кілька кілометрів від хати. Дехто потім шукає огорожу тижнями.
Є свої не менш цікаві традиції і в інших населених пунктах. І добре, що у Закарпатті до сьогоднішнього дня зберігається багата й неординарна автентика свят та народних звичаїв. Вони – безцінні. І нашим завданням є не тільки зберегти, але й примножити ці нетлінні скарби.
