Що робить із закарпатцями зомбо-ящик
Найгірше, що вражає і дратує мене, думаю, що не тільки мене, так це реклама. Дратувала вона мене і тоді, вісім років тому. Тоді, чи ще раніше, пригадую, реклами було менше, але вона була такою самою в’їдливою і нав’язливою, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Ми жартували, що Україна має дві проблеми – тампакс і карієс. Саме тоді народився анекдот, який на сьогодні вже втратив свою актуальність, але дехто його пам’ятає:
«Одна жінка запитує іншу:
– Кумо, а ти пробувала тампакс?
– Пробувала. Але Снікерс кращий»
Адекватна народна відповідь на не дуже делікатну в’їдливу пропозицію.
Як на мене, то наша реклама, так само і в усьому світі, повністю відповідає значенню латинського слова reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати».
Цивілізовані та освічені люди знають, що «реклама – це двигун прогресу», що без реклами у сучасному світі не обійтися. І її завданням є: донести до якомога більшої кількості людей інформацію про подію, товар чи особистість чи підтримати зацікавленість до всього цього на довший період часу. Тому виробники найбільш успішних рекламних роликів вкладають у неї парадоксальний зміст, абсурдну ідею, алогізм, дивний вираз обличчя, універсальну формулу, висновок, який споживач назвав би дебільним. Але саме це і запам’ятовується, саме на це розраховують рекламодавці. Адже, жоден із нас не побіжить недільного вечора купувати те, що побачив у перерві між частинами програми чи фільму. Але та назва, вміло запакована у нашу голову, нікуди звідти не дінеться і рано чи пізно, але кожна жінка захоче таки спробувати і ліву, і праву палички, і напій із грейпфрутом, і той таки засіб особистої гігієни.
Отже, реклама мусить бути і вона супроводжує нас усюди – не тільки з екранів телевізорів. На біл-бордах в основному рекламують парт-морди, в Інтернеті (в тому числі і соцмережах) – засоби від целюліту, папілом та для підвищення потенції. Окремо треба сказати про вічні акції тільки на один день із товарами, що закінчуються, або з магазинами-складами, що закриваються. З цим ми вже змирилися. Але найбільшу аудиторію таки має телебачення. Тому саме йому приділимо трохи більше уваги.
Святковий недільний вечір 20 січня 2019 року після 21.00 дає нам можливість оцінити ситуацію. Отже, що потрібно українському суспільству сьогодні? Які проблеми у нас є? Які події на нас очікують? Які люди заслужили прикрасити наш відпочинок? Які новітні товари та послуги пропонує нам вітчизняний виробник? Якими досягненнями науки та техніки хочуть порадувати нас рекламодавці? Після вбивчого сюжету на каналі «1+1» про споживчий кошик, з якого можна зробити висновок, що з нас просто знущаються, бо вижити з пропонованим набором продуктів просто неможливо, у деяких глядачів виникло сподівання, що ось виступить представник уряду із рекламою нової стратегії розвитку суспільства та підвищення заробітної плати до рівня європейської. Аж ні! Сімдесят п’ять відсотків реклами, запропонованої нам, а вона триває ой як довго! – це реклама ліків! Нас турбують кашель, нежить, серце, печінка та закреп! Ось із чим люди йдуть спати перед початком трудового тижня! Із сформовано впевненістю у тому, що ми – хвора нація. Як мінімум десять засобів від простуди. Жодного із них ніхто не пригадає наступного дня, але наша фармація працює! Всі відпочивають, а вона працює. Це нагадує когось із політиків.
Лікар, який змушений теж дивитися все це, бо сидимо за столом, а хазяйка хоче додивитися програму, коментує: «Я і сам заплутався у цих засобах. Але якщо б самому довелося купувати щось – вибрав би перевірені.»
Але не завжди старе і перевірене краще нового. Тому тут можна поспорити, хоча ніхто не наважився заперечити. Виголосили черговий тост і випили. До речі, протягом одного блоку реклами можна виголосити три-чотири тости. Перевірено. Що ж до старого і нового, то дуже часто нове і прогресивне не може пробитися на ринок саме тому, що старе не поступається місцем, що старе має багато грошей на рекламу… Наприклад, найкращий у Європі пробіотик VIVO, який виробляють патріоти та ентузіасти під Києвом, не може дійти до наших громадян тільки тому, що закордонні виробники вкладають мільйони в рекламу своєї продукції, а наші ще не заробили стільки. Та і заробити не можуть, бо конкурувати із розкрученим монстром просто нереально.
Реклама будується на емоціях. Роздратування – це добре. Обурення – це чудово! А здоровим глуздом тут і не пахне. Яскрава упаковка має часто більше значення, ніж те, що у цей фантик загорнуто. А загорнутим може бути ну геть щось таке коричневе і безформене. Саме це і пропонує нам телебачення.
Що ж стосується іншої реклами, зокрема на тих самих біл-бордах, то картина тут геть сумна. Вся країна охоплена виборами – кандидати змагаються між собою у тому, хто більше площі закриє своєю мармизою. За які кошти – це окрема тема. Фішка цього сезону – мінімалізм і лаконізм. «Чесних більше!», «Наступ», «Газ буде дешевшим утричі!». Частина людей у нас таки думаюча, тому у них виникають питання: а чому ти його не зробила дешевшим, коли була при владі? Де чесних більше? Який наступ? Куди? Але частина таки клюне на ці заклики і на цей традиційний уже обман.
Єдина реклама, яка не дратує, а є і така, так це реклама нових автомобілів у чоловічих журналах. Це справді приємно переглянути і кілька разів, якщо навіть усвідомлюєш, що найближчі 50 років така машина тобі не світить.
Окремої уваги заслуговують назви закладів та надписи на воротах. Тут і неграмотність, тут і використання мови ворога, тут і повна відсутність фантазії. По вулиці, що веде до Ужгородського замку, є кілька надписів: «У воріт не паркувати». Хто готовий сказати – як це? Та найбільш цікавими і колоритними є біл-борди з місцевою рекламою. Тут можна і посміятися, і пообурюватися, і насолодитися винахідливістю наших людей. Чого тільки варта реклама ресторану біля Мукачева: «Ви уху їли?» Хочеться чомусь переадресувати це питання власникам телеканалів, які заради грошей готові на все.
Василь КУЗАН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
