Наша землячка відкрила ресторан у Великобританії. Кухарям платить по 62 тисячі гривень
Відкрити власну справу у Великобританії можна лише із легальним статусом. Країна дуже консервативна навіть для своїх мешканців. Потрібно довести, що гроші офіційно зароблені – отримані в спадок, виграні в лотереї. Зібрати довідки про дохід. Лише тоді дають ліцензію.
Для ресторану окремо робиться дозвіл на продаж алкоголю. Його дуже важко отримати. Перевіряють чи не було найменших порушень, наприклад перевищення швидкості на дорозі чи паркування в неправильному місці. Про це Gazeta.ua розповідає Тетяна Кадді з Житомира. Разом із чоловіком відкрила невеликий ресторан в англійському містечку Тівертон.
“Десять років тому вийшла заміж за англійця Ендрю, з яким познайомилася в Інтернеті. Йому дуже сподобалася Україна. Хотіли залишитися тут. Купили будинок у селі село Кодня Житомирського району, зробили ремонт. Але п’ять років тому чоловік захворів на онкологію. Довелося переїхати в Англію. Там його безкоштовно вилікували, але хвороба може повернутися. Потрібно постійно бути під наглядом лікаря. Тому живемо на дві країни. Півроку проводимо в Англії, півроку – в Україні”.
За словами українки, в Англії працівники мусять інформувати роботодавців про те, що онкохворі.
“Коли чоловік лікувався, йому скрізь відмовляли в роботі. Хоча до того був менеджером великого автосалону. Тоді виникла ідея створити щось своє. В місті було дуже багато пропозицій з оренди приміщень під бізнес. Зазвичай тут відкривають великі мережеві ресторани, супермаркети. Маленьких закладів харчування практично немає. Вирішили цим скористатися і відкрити невеликий ресторан. Тим більше, що чоловік дуже смачно готує, хоч раніше робив це лише в дома”.
Приміщення зняли в історичній будівлі, якій понад 300 років. Як розповіла українка, оренда висока – близько 40 тисяч гривень в місяць. Ще 2 тисячі платимо за вивіз сміття, 18 тисяч – йде на світло. Якщо все скласти, набігає до 72 тисяч гривень в місяць.
“На цьому місці колись знаходився критий ринок, де торгували кукурудзою. Цей простір забудували навколо колон, що залишилися й досі, -каже Тетяна Кадді. – Є організація, яка опікується старими будинками. Перед тим, як здати приміщення в оренду, перевіряли, хто ми такі, де раніше жили, працювали. Також обов’язково маємо платити страховку – 600 фунтів на рік. Це 21,5 тисяча гривень”.
Щоб зекономити, ремонт робили самі. Пофарбували стіни, поставили барну стійку. На стільці Тетяна пошила подушечки.
“До нас в цьому приміщенні теж були ресторани. Із тих часів залишилося 34 старих стільця та десять столів, яким понад сорок років. Вони достатньо міцні, але з віком стали дуже облізлими. Щоб не купувати нові, пофарбувала та прикрасила їх малюнками із серветок за спеціальною технікою. Витратила п’ять з половиною місяців. Працювала після 11 години вечора, коли кафе закривається на ніч”.
Кухня в ресторані англійська. Страви готує чоловік. Тетяна за необхідності допомагає йому на кухні. В інший час – обслуговує відвідувачів.
“Найдешевше коштує сніданок – 3,50 фунтів, близько 100 гривень. Це одне яйце, сосиска, тост та квасоля у томатному соусі. Спочатку було незвично готувати їхні страви. Наприклад, томатним соусом вважають законсервовані у власному соку помідори без шкурки. Звичні нам деруни називають хашбраун. Їх роблять із провареної до пів-готовності картоплі та смажать обсипавши сухарями”.
“Коли їдемо в Україну, наймаємо персонал. Це зовсім не вигідно, бо зарплата з’їдає майже весь прибуток. Мінімальна ставка повара – 360 гривень в годину. В місяць виходить 61 тисяча гривень. При цьому знайти працівників дуже важко. Роботу на кухні англійці вважають важкою. Майже нереально знайти людину, яка погодиться працювати з дев’ятої до шостої”.
Цього року подружжя планує із чоловіком розвивати інший напрямок – доставку їжі додому. Уже придбали машину із багажним відділенням. Але остаточно переїжджати в Англію не планують, адже комфортніше почуваються все-таки в Україні.
