АНОНС. Єврозбочення: бородаті дівчата та хлопці з цицьками
У такий благодатний час гріх не вставити і своїх п’ять копійок у скандальну розмову, що розгорілася довкола відбору українського учасника для участі у цьогорічному конкурсі Євробачення, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Хоча мені дуже часто хочеться називати його Єврозбоченням. Не тому, що там погані виконавці і погане шоу – ні! Шоу там справді якісне і професійне. І як би ми не хотіли відмежовуватися від цього глянцу – нічого у нас не вийде. Бо ще ніхто не відмінив формулу «Хліба і видовищ!», відповідно якій живуть усі суспільства. Про хліб говорити не будемо – про нього ми думаємо і говоримо надто часто, а от про видовища варто.
Тож чому збочення? Бо фантазія у багатьох учасників шоу явно має відхилення від норми. Творчість у моєму розумінні стосується того, що ти показуєш глядачеві, з чим ідеш до публіки, яка вимагає отих таки видовищ. Музика, тексти, композиція, аранжування, постановка номера на сцені, світло, підтанцьовка, бек-вокал, новизна в подачі матеріалу, експерименти зі звуком та світлом, з їх цифровою обробкою, пошуки нових засобів та можливостей для передачі свого внутрішнього світу, для демонстрації свого таланту, базованого на ментальності та традиціях своєї нації. Звичайно, артист іде до глядача не тільки з піснею, але й зі своїм тілом, яке теж є об’єктом творчості. Гарна фігура, постава, хода, грація, костюми, ті ж таки зірки на головах, оголеність чи елегантна демонстрація нижньої білизни… Усе це творчість. Але щоб дівчата відрощували бороди, а хлопці – цицьки… Це все від лукавого. Це все бажання привернути до себе увагу будь-якою ціною. Навіть ціною свого здоров’я, навіть спотворюючи власне тіло – витвір Бога. А це не тільки збочення – це ще й гріх.
Але сьогодні у нинішній нашій розмові я хочу назвати збоченням і те, що відбулося з цьогорічним відбором, і те, що відбувається у нашому шоу-бізнесі взагалі. У будь-якому конкурсі визначальним є перший етап – етап допуску до конкурсу. Колабораціоністи, ті, хто не несе у світ красу та неповторність національної культури, ті, хто переспівує пісні, власниками яких є компанії країни-агресора, представники інтересів ворожої країни та її гібридної культурної політики у принципі не можуть представляти Україну на світовій арені.
