Чоловік разом із сім’єю живе у компанії 150 тварин
Сім’я провела останні десять років, живучи з 150 тваринами, у тому числі 280-кілограмовим тигром, якого вони щодня пестять та годують з рук.
Петро Августін управляє Парком фауни в Ліпові (Чехія), прихистком для понад 40 видів тварин, від мавп до пум.
З допомогою своєї сім’ї 53-річний чоловік доглядає за небезпечними тваринами протягом останніх 10 років.
Петро каже: «Мій улюблений момент – коли я іду до тварин. Це неймовірне почуття, коли тварина сприймає вас як рівного.
Вона хоче притулитися до вас і виказати свою любов. Це невимовно. Це своєрідний виплеск адреналіну, повага, але, головним чином, – це любов”.
Захоплення Петра тваринами почалося 30 років тому.
“Спочатку у мене були папуги, потім з’явились мавпи, а зрештою і тигри”, – згадує Петро. – “Вісім років тому я купив свою першу пуму на прізвисько Бабу.
А потім, три з половиною роки тому, я купив Дієго. Йому тоді було всього вісім тижнів. Це мій тигр. Він проводив зі мною багато часу, поки йому не виповнилося дев’ять місяців. Він навіть спав поруч у ліжку».
Петр дозволяє тигреняткам жити в домі та бавитися з членами його родини допоки вони не досягнуть певного віку та розміру.
Томас Августін, син Петра, допомагає дбати про зелені надсадження в парку та годувати тварин. Великі кішки їдять близько 22 кг м’яса на день.
Але до незнайомців ці тварини не ставитимуться так, як до Петра та його родини.
Любитель звірів каже: “Моя сім’я працює разом зі мною у Парку фауни. Це – моя дружина, син і дочка. Також у нас є ще три співробітники, і тварини до них уже звикли.
Коли я захожу до клітки і дивлюся їм в очі, то можу побачити в якому настрої вони перебувають.
Тварина розповідає про своєю поведінкою та жестами, є в настрій погратися з вами, чи ні.
Якщо це, наприклад, звук хропіння, то можна ввійти. Найгірший випадок – коли тигр лежить з притиснутими до голови вухами.
Вони ніколи не нападали на мене. Однак, якщо незнайомець увійшов би, це закінчилося б фатально. Якщо це хтось, кого вони не знають, я думаю, добром це не закінчиться.
Ці тварини народилися в неволі, і це середовище є їхнім домом.”
Петро присвячує весь свій вільний час тваринам і з нетерпінням чекає на шанс додати до свого звіринця якийсь новий вид.
Він каже: «У мене немає улюбленої тварини, я їх усіх люблю однаково. Ні одна з них не може бути кращою за іншу.
Ці тварини – моє життя. Я б навіть сказав: життя всієї моєї сім’ї. Я думаю, що турботу і любов, які вони отримують тут, вони б ніколи не отримали в будь-якому іншому місці”.
