Кого оберуть закарпатці: Пе або Зе? Про це ми дізнаємося у день Леніна

[Total: 0    Average: 0/5]

Шоу «Інтуїція» починається

Колись давно у фейсбуці я зустрів одну геніальну картинку. Автомобіль, певно на закарпатській дорозі, зупинився перед безліччю заповнених дощовою водою ям. Картина, добре відома усім водіям, – нічого геніального у ній нема. Навпаки – трагедія! Адже якщо я минулого тижня їхав із Іршави до Сваляви через Довге аж дві години, і це у суху погоду, то геніальними можу назвати тільки злодіїв при владі, яким удається дурити народ і мене особисто уже майже тридцять років: обіцянок багато – змін нема. А коли довіра до влади у людей вичерпується повністю, коли десь там нагорі міняють одного начальника чи голову адміністрації – і все починається спочатку, по колу… Бо новий ще нічого не обіцяв. Рано чи пізно це набридає. І злить, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Але повернемося до картинки. Геніальним є не так вона, як підпис до неї: «Шоу «Інтуїція» починається!» Шедеврально! Я просто в захопленні.

Оце, друзі мої дорогі, чергові, саме ці вибори Президента – це те саме шоу «Інтуїція». Післязавтра ми підемо на дільниці і зробимо крок до ями на дорозі, до ями, залитої водою. І хто знає, чи провалимося ми у безодню, чи втратимо там частину себе, чи поламаємо собі ноги, чи лише взуття намочимо? Тільки інтуїція кожного з нас може нас усіх урятувати. Але іншої дороги нема. А на цій – яма на ямі.

Отже, спробуймо проаналізувати (із врахуванням того, що вже відбулося), як ми докотилися до такого шоу, тобто до такого життя? Проаналізуємо спокійно, врівноважено, без валідолу і брому. Озброєні толерантністю і гідністю.

У мене особисто склалося таке враження, ніби двоє чоловіків цієї неділі мають зіграти партію в… але… Що то має бути за гра? Один із них усе життя грав у шахи, інший – махлював у карти. Але ні той, ні інший ніколи не програвали. То що це буде за гра така? За якими правилами відбуватиметься? Думаю, що буде щось дуже цікаве. Певно, щось схоже на футбол. Можливо,  на американський. Бо підготовка у обох командах іде саме до такої гри. Хоча футбол має бути не простий, а якийсь гібридний. Адже ми спостерігаємо щось таке, що не вписується в жодні рамки, що не підвладне жодним законам і правилам. Але хіба все має вписуватися в рамки? Адже рамки існують не для всіх.

То був вступ до теми, друзі мої дорогі. А тепер основне. Такого шоу Україна ще не бачила, це точно. Кандидати на найвищу посаду спочатку  обмінювалися роликами, і це нагадувало гру в хованки. Чи виклик на дуель? Але дуель незвична і виклик такий самий. Замість того, щоб кинути рукавичку в обличчя супернику, джентльмени кидають її куди попало, тільки подалі від себе. Кожен сподівається, що його виклик помітять і ту саму рукавичку принесуть секундантам іншої сторони. Так і відбувається. Потім обоє звинувачують один одного невідомо у чому, не стримуються, проявляють агресію. У вирі емоцій непомітно, ніби між іншим, суперники принижують один одного, намагаються показати свою зверхність, як це роблять бойові півні стоячи один перед одним. Це вже схоже на професійний бокс. Точніше, на підготовку до поєдинку за чемпіонський пояс. Адже саме там такі авторитети, як Моххамед Алі чи Тайсон намагалися принизити противника перед боєм і залякати його, подавити морально, твердо заявивши про свою перемогу.

Тема теледебатів у цьому контексті використовується ось уже три тижні як основний аргумент одного проти другого. А от місце і час проведення цієї частини шоу – це як перетягування канату. Чи, можливо, сумо. Один намагається виштовхати іншого із зони його комфорту. Звісно, що Зе запропонував стадіон не просто так, адже він сподівався, що Пе відмовиться, бо йому було б зручніше дебатувати у студії в оточенні приручених журналістів та своїх прихильників. Але той погодився. А от дату спробував нав’язати Пе, хоча за законом теледебати мають відбуватися 19 квітня, тобто за два дні до голосування. У цій ситуації Зе виглядає непереконливо, а його відмова від зустрічі 14 квітня трактується штабом суперника як боягузтво, як небажання оголосити публічно свою команду та власну програму розвитку країни. Але у штабі Зе стоять на своєму: дата визначена законом. Та, перепрошую, законом визначено і місце… Отже, спостерігаємо ще одне явище гібридного футболу чи новітньої шоу-гри – зміну правил під час самої гри. Щось подібне вже було і під час відбору на Євробачення. Закінчилося це, як знаємо, печально.

Чи відбудуться дебати сьогодні, 19 квітня? Чи вплинуть вони на результати? Сумніваюся, тому і зупинятися на них не буду. Робити якісь прогнози щодо перемоги когось принципово не буду. І так уже все ясно. Політики, історики, політологи розставлять акценти цієї кампанії потім. А тепер варто звернути увагу тільки на наступне. Тобто на декілька моментів. Отже:

У чому переваги Пе? У тому, що він завоював авторитет у світі, його знають як сильну особистість і переконливого дипломата, який зумів домогтися для країни багато чого. Але все те, що ми здобули, належить до категорій духовного. І мова, і віра, і військовий потенціал країни мало видимі. Їх треба усвідомлювати, прикладати зусилля, а ми ліниві. Народ, крім того, в усі часи потребував, потребує і буде потребувати хліба і видовищ. На першому місці хліб. А тут значних досягнень нема… Отже… Це є основною підставою для нинішніх рейтингів одного з претендентів. Але йдемо далі.

Як відомо, не помиляється той, хто нічого не робить. Пе робив багато і багато помилявся. Тому критикувати його є за що. Але є речі, які просто так до помилок важко віднести. Корупція, розкрадання армії, бізнес у Росії… Та і бізнес узагалі… Уміле поєднання державної служби і бізнесу – свідчення подвійності стандартів. Усім заборонено, а мені можна… Бо я депутат, міністр, голова, президент, олігарх… Бо я розумний і заслужив…

І ще… Майже ніхто з медійників не звертав увагу на те, що виборча кампанія велася і ведеться так, ніби гра в одні ворота. Усі ЗМІ (чи майже всі) в одних руках. Усі показують дві картинки: на одній сильний і впевнений у собі чоловік, на іншій – молодий комік із дурнуватим виразом обличчя. Саме так. Жодного портрету із зебест Зе не було. Також рідко хто називав Зе кандидатом у Президенти. Найчастіше про нього говорили саме як про коміка, клоуна, продюсера, шоумена… А люди ж то помічають. І жаліють хлопця. І отримують ще більше почуттів для прийняття емоційного рішення. Бо «Кандидатів багато, а шоумен один!».

Крім того, команда Пе запустила процес нагнітання страху серед адекватної і мислячої категорії громадян. Найбільш емоційна частина суспільства (а це в основному письменники) настільки перейнялася цією істерією, що доходить до абсурду. Кричать про те, що Пе – наш бог і без нього усе загине і настане кінець, якщо не світу, то України точно. Щось подібне, але на більш примітивному рівні відбувалося після смерті Брежнєва. Після смерті Сталіна також, але я того не пам’ятаю. Друзі, вибори пройдуть, а нам треба жити далі. Схаменіться!

І на завершення про Пе ще кілька слів. Він закликає на всіх білбордах: «Думай!». От я і думаю… Якщо Росія так однозначно виступає проти Пе, то, певно, насправді, і це підтверджує весь хід українсько-російської гібридної війни, Росії потрібен саме він…

Що ж можна сказати позитивного про Зе? Він не був у політиці, не крав із бюджету, створив сам не тільки себе, але і успішну команду. Він нікому не набрид. Він не обіцяє нічого. Отже, з нього не буде про що питати. З цієї точки зору його виборчу кампанію можна назвати геніальною. Але це вже інша тема, тема іншої розмови.

У чому його мінуси? Досвіду нема.  А може це і добре? Бо хто сказав, що досвід будівництва радянської держави (а саме таку ми будували дотепер) – це найкраще, на що заслуговує українська нація? «Колгосп – це добре, але не в нашому селі,» – казали наші предки.

Певно, наша нація заслуговує на краще шоу, але наразі маємо шоу «Інтуїція». Єдиний ризик – хто має чудову інтуїцію, того можуть зарахувати до відьом і потім…  Добре, що часи уже не ті і ніхто нікого, сподіваюся, спалювати не буде. Хоча… Хто його знає…

А щоб вам добре спалося цієї ночі, друзі мої дорогі, скажу вам на завершення ще про символізм цієї шоу-кампанії. Результати першого туру ми дізналися у день гумору, а результати другого туру дізнаємося у день народження демона Лєніна. Добраніч, любі мої.

Василь КУЗАН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено