Мукачівці збирають гроші на підтримку мами вбитого хлопця
Мукачівський ревнивець, який завдав супернику 21 ножове поранення може вийти на волю.
Зараз мукачівці просять підтримати маму вбитого хлопця.
Допис оприлюднила Kateryna Legerda.
Цитуємо без змін:
“Від себе прошу підтримати маму, у якої вбито єдиного сина
Klára Czigler:
ПРОШУ ВАШОЇ ДОПОМОГИ!
На Різдво Христове було жорстоко вбито мого єдиного сина Михайла. Йому було 28 років. Ми проживали вдвох в однокімнатній квартирі.
Мукачівський суд виніс вирок- довічне позбавлення волі вбивці Едгару Бішко.
Зараз справа у
Львівський апеляційний суд, яка уже відкладена, потрібно буде їхати декілька разів.
Я зараз безробітня, тому що неможливо спокійно працювати , оскільки постійно треба відлучатися по справі. Я не маю змогу оплатити дорогу і інші витрати , пов’язані зі справою, тому прошу всіх небайдужих, допомогти мені справитися, щоб вбивця був покараний, а серце матері жило спогадами, а не війною за справедливість.
Оцініть мої роботи, підтримайте мене , щоб зібрати кошти на завершення мої справи і отримати душевний спокій.
Дорогі друзі прошу Ваших молитв. Дякую!
Картка Приватбанка
5168 7551 1044 3369
Глеба Клара Степанівна
https://www.facebook.com/groups/306454822822502/permalink/1629831710484800/”, – йдеться у повідомленні.
Нагадаємо, що 9 листопада колегією суддів Мукачівського міськрайонного суду Едгара визнано винним в умисному вбивстві Михайла і засуджено до найвищої міри покарання – довічного позбавлення волі.
Як все було?
Напередодні Різдва в Мукачеві сталося страшне вбивство, про яке говорили не лише на Закарпатті. Тривожна звістка про те, що 26-річного хлопець зарізав 27-річний суперника, облетіла всю Україну.
5 січня о 23 годині 46 хвилин, перебуваючи в під’їзді п’ятиповерхового будинку, на сходовому майданчику другого на ґрунті ревнощів Микола, нанісши 21 ножове поранення, убив свого знайомого Михайла Глебу. Єдиний син помирав на руках у матері, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Едгар Бішко чекав його на сходах, там і наніс йому більшість поранень. Він гнівався через те, що колишня дівчина Віка почала зустрічатися з Михайлом.
Клара Греба розповіла, що син завжди був добрим, веселим, хорошим хлопцем. Жили вони вдвох, він усіляко їй допомагав, заробляв на прожиття перепродажем автомобілів. Десь за кілька місяців до трагедії почав зустрічатися з дівчиною, все нібито йшло добре. Однак з середини жовтня 2017 року поведінка сина дуже змінилася, він став замкнутим, нервував та дуже переживав. Це виражалося в тому, що просив її нікому не відкривати двері, не підходити до вікна. «Михайло казав, що у листопаді 2017 року йому погрожували спалити автомобіль. У 20 числах грудня я була вдома, займалася хатніми справами. Почувши стукіт, підійшла до дверей та подивилася у вічко. Перед дверима стояв Едгар, я йому не відчинила, а, підійшовши до вікна, побачила, як він вийшов з під’їзду. Я добре запам’ятала його манеру ходи. Десь 24 грудня, Міша забіг до квартири, поспіхом зачинив за собою двері на замок та сказав, що йому здалося, що за ним бігли. Крім того, десь 27-28 грудня, повернувшись із ринку, виймаючи покупки з автомобіля, звернула увагу, як Едгар підійшов до машини, подивися на мене здивовано, а потім подивися на номерний знак та пішов геть. Після 4 січня син віз мене в Ужгород. Дорогою розповів, що його переслідує Едгар, тобто з’являється всюди, де він буває зі своєю дівчиною, – наголосила жінка. – Також він розповів про випадок, коли сидів із нею в кафе і до них підійшов та підсів Едгар, просив вийти поговорити, однак Михайло відмовився, бо був неконфліктною людиною. Припускаю, що конфлікт міг бути через ревнощі. У той день син сказав, що друзі йому повідомили, що бачили у Едгара ніж, який він мав при собі у бані. Обставини, за яких він вбив Мішу, добре пам’ятаю. Так, пізно ввечері 5 січня я вже лягла спати. Було десь 23:45, коли почула у під’їзді сильний крик і зразу впізнала голос сина. Вибігла на сходовий майданчик і почула голосіння: «Допоможіть». Наша квартира знаходиться на 5-му поверсі. Я звернула увагу, що лампочки у коридорі світили тільки на 5-му та 4-му поверхах, а далі була суцільна темрява, припускаю, що хтось завчасно їх викрутив. Зрозумівши, що у сутінках нічого не побачу, повернулася у квартиру, одяглася, взяла свій мобільний та набрала номер сина. Людина, що зняла трубку не відповіла, а тільки дихала у трубку і бігла, я чула звуки, характерні бігу по гравію, здалося, що бігли дві особи. Я одразу вибігла з під’їзду і почала бігти навздогін, бо думала, що від когось втікає Михайло. Збагнувши, що помилилася і телефон не у нього, повернулася до будинку і побачила хлопця, який лежав на спині весь у крові, лице було неможливо впізнати. Лише за одягом та кросівками здогадалася, що це Міша. Подума, що він живий, тільки без свідомості, почала з ним говорити і викликала «Швидку». Коли приїхали лікарі, вони повідомили, що син мертвий. Згодом у поліції звернула увагу на те, що серед речей не було мобільного та ключів від квартири. Припускаю, що ключі забрали нападники, бо знали, що Михайло продав автомобіль та може мати вдома гроші. Думаю, що напали на нього двоє людей, бо чула кілька голосів, крім голосу сина»
Сам Едгар своєї провини не визнав і розповів на суді свою версію подій.
«Я прокинувся о 12 годині, пішов у місто, випив кави, побачився з друзями та десь о 23 повернувся додому. У той вечір батька довго не було вдома, я йому телефонував, але він не відповідав. Тоді я зателефонував таксисту, який є знайомим сім’ї, однак його мобільний був відключений. Я вирішив піти до нього додому, щоб разом піти шукати батька. Із дому вийшов приблизно о 23,50. Прийшовши пішки до знайомого, попросив його піти зі мною знайти батька. Ми поїхали у кафе, де він зазвичай міг бути. Тоді було вже 0:30 і двері були зачиненими. Відтак я попросив друга відвезти мене у мікрорайон «Підгоряни» і там залишити. При цьому сказав йому, аби він заїхав до мене і глянув, чи батько не прийшов, після цього ще раз заїхав у кафе і далі повернувся за мною. Вийшовши з таксі, я пішки пішов вулицею до свого товариша з дитинства, з яким давно не спілкувався. Розбудивши його, попросив у нього грошей, однак він відмовив. Потім пішов до знайомого батька, який проживає у цьому ж районі. Він саме на вулиці проводжав якогось чоловіка. Я запитав, чи батько не в нього. Але він запевнив, що ні. Тоді я попрямував до місця, де домовився зустрітися з таксистом. Далі ми разом поїхали шукати батька і знайшли його в кафе. Забравши його, поїхали додому. Вдома батько настояв на тому, щоб таксист зайшов до нас випити. Він погодився. Ми трохи посиділи. Згодом батько піднявся у свою кімнату, а ми ще залишилася на кухні. Через якийсь час я теж пішов спати. Коли від нас поїхав таксист, сказати не можу. О 2 годині у двері подзвонили. Вийшов батько, повернувшись, повідомив, що то поліція шукає мене, а він сказав, що мене немає вдома. Через вікно я побачив знайомого правоохоронця та ще чотирьох поліцейських, однак до них не вийшов. Вранці о 6 годині до нас прийшов дядько і повідомив, що мене шукає поліція. Потім правоохоронці знову прийшли о восьмій. Тато знову сказав, що мене немає. Поліцейські попросили батька поїхати з ними, і він, взявши з собою мій телефон, поїхав з ними у відділок. Коли я зрозумів, яка ситуація склалася, зателефонував знайомому юристу, щоб приїхав та порадив якогось адвоката, аби піти з ним у поліцію. Коли знову близько 9 год приїхала поліція, я сам відкрив двері. Мені сказали що сталося вбивство і треба поїхати до відділку. Слідчий та інші поліцейські просили розповісти про обставини вбивства, однак я боявся щось говорити без адвоката. Після того ми поїхали у лікарню. Там у я побачив труп Михайла. В одному з кабінетів експерт попросив роздягнутися, оглянув мене та відібрав зрізи з нігтів з обох рук, зрізи волосся з голови та слину, я здав кров з вени. Потім ми знову повернулися у відділок, а через який мене доставили до суду для обрання запобіжного заходу», – заявив хлопець.
Про Віку Едгар розповів, що вони жили разом сім років, останній – у Чехії. Фактично дівчину він вважав своєю цивільною дружиною. На початку минулорічної осені вона повернулася додому, після чого повідомила, що батьки виступають проти їхніх стосунків. Проте на суді хлопець стверджував, що не знав про те, що вона зустрічається з Михайлом, бо вона казала, що вони просто друзі. Також Едгар заявив, що свого супротивника не переслідував, хоча зізнався, що Віку ревнував. Казав, що Мішу раніше знав по роботі.
Спільний знайомий хлопців повідомив про їхні стосунки деякі цікаві подробиці.
«Едгару не подобалося, що Віка почала зустрічатися з його товаришем. Якби мова йшла про незнайому людину, він би так не вчинив. Одного разу у бані, куди ми часто ходили всі разом, я побачив у роздягальні розкладний ніж (лезо якого менше за руків’я). Едгар зізнався, що він належить йому. Далі якось Віка мені розповіла, що Едгар їй сказав: «Міша своє ще побачить». Після трагедії зрозумів, що означали сказані Едгаром слова: «Ніж, щоб зарізати мадярську свиню», – заявив він.
Проте сам хлопець усе заперечував.
«У мене справді був розкладний ніж, який я носив з собою та який могли бачити друзі в бані, однак слів, що «ніж для мадярської свині» не казав», – переконував Едгар.
Сама Віка, через яку між хлопцями й розгорілася неприязнь, підтвердила, що справді раніше жила з Едгаром, проте покинула його через особисті причини і після цього він почав її переслідувати, стежити за нею.
«Ще до розлучення він поводився вкрай негативно, чекав мене біля будинку, стежив за мною, шукав привід для зустрічі, постійно з’являвся у тих же місцях, куди ходила я, телефонував та просив поговорити, наполягав, аби я ні з ким не спілкувалася. Протягом певного часу після розриву я залишалася одна, а в листопаді до мене почав виявляти знаки уваги Михайло. Невдовзі ми почали зустрічатися. Згодом я дізналася, що Едгар за допомогою телефону вираховує моє місцезнаходження і часто приходив туди, де ми бували з Мішею разом. Він продовжував мені телефонувати, писати смс. Якось Михайло сказав, що Едгар дзвонив і йому, пропонував покинути мене. Ще у Празі, коли ми жили з Едгаром разом, я бачила в нього великий ніж у шкіряному чохлі. 6 січня він відправив мені на мобільний смс-повідомлення, в якому звинуватив у тому, що я покалічила долі багатьох людей, що у всьому винна я. Раніше, у кінці грудня, Едгар мене питав, чи зустрічаюся з Михайлом. Я відповіла, що так і просила його залишити Мішу у спокої. Але він відповів: «Побачиш, що буде». Коли дізналася про обставини вбивства Михайла, не могла повірити, що таке зробив Едгар», – наголосила дівчина.
Ще один свідок інциденту розповів, що Едгар просив його знайти для нього пістолет із глушителем, пропонував за нього 1200 доларів, пояснював, що він потрібен не йому, а друзям.
«У п’ятницю на автостанції, знову на прохання Едгара, я зустрівся з ним і він показав мені старовинний пістолет, який десь придбав. Я подивився і сказав, що то іграшка. Остання розмова відбулася між нами у суботу зранку. Знайти йому те, що він хотів, я не погодився, а в неділю дізнався про вбивство», – заявив хлопець.
Суд у цій резонансній справі закінчився зовсім недавно. 9 листопада колегією суддів Мукачівського міськрайонного суду Едгара визнано винним в умисному вбивстві Михайла і засуджено до найвищої міри покарання – довічного позбавлення волі.
Однак захист із вироком не погоджується і подаватиме на апеляцію, тож не виключено, що покарання врешті-решт можуть змінити на менш суворе.
