Закарпаття після виборів: ніхто не певен, що далі буде краще
Вибори завершилися. Закарпаття традиційно відзначилося найменшою явкою. Більшість краян просто не схотіло робити вибір між двома неякісними продуктами. Приблизно така сама ситуація у нас на споживчому ринку: сотні тонн усілякої харчової хімії просто гниють і списуються, а люди воліють харчуватися з власних городів. У політичному сенсі власний город – це місцеве самоврядування, чий розвиток усіляко стримувався обласною адміністрацією. Зараз ситуація може змінитися. Відомо, що закарпатцям власна сорочка завжди була ближчою до тіла, а справи у рідному місті чи селі – важливішими за те, що відбувається у далекому Києві, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Кожна з двох команд – і переможці, і переможені – вважають, ніби вони були на висоті. Закарпаття ця команда майже не зачепила. Ніхто не певен, що далі буде краще. Може, навпаки, ще гірше. Але 80% закарпатців захотіли зафіксувати, що п’ять років їм було погано, тому саме отакого вони більше не хочуть. Нехай гірше, аби інше. Те, що у відповідний час ті самі 80% отак саме вчинять і з нинішнім переможцем – дуже імовірно. Електорат є істотою мстивою, для нього солодша помста тут і зараз, ніж якісь надії і розрахунки на майбутнє. Тому голосували переважно проти, а не за.
Вперше за увесь період незалежності настрої закарпатців збіглися з тим, що відчували усі українці аж до наполовину окупованого Донбасу. Хай це не той саме спосіб утвердження соборності, якого хотілося би, але це соборність. Нація об’єдналася навколо надій одного кандидата і проти прорахунків іншого. Українці стояли перед непростим вибором: або стабілізація нинішньої досить непростої, хоча і прогнозованої ситуації, або дальше поглиблення демократії і ставка на щось принципово нове. Народ вирішив черговий раз ризикнути.
Останні три роки ситуація тупцювала на місці. Це не влаштовувало нікого. Найбільше обурювали урядові самозвіти про якісь видимі виключно міністрам покращення. Може, за прийнятими у них методиками розрахунків економічних показників там справді щось зростало, але тут, унизу, зростали тільки щомісяця ціни на харчові продукти. Холодильник переміг собою білборди, концерти і фестивалі.
Результати виборів – це вирок старим елітам, причому не тільки політичним. Творча інтелігенція на чолі з письменниками і науковцями перестала бути авторитетом для електорату. Її місце зайняли представники шоу-бізнесу та медіа-персони. Добре це чи погано, але це так. Світ навколо змінюється на очах. На місце традиційних патріархальних структур приходить щось постмодерне. Більшість цивілізованих країн вже ступили на цей шлях, Україна зробила це тільки днями. Споживач інформаційного продукту не терпить жодної дидактики, люди шукають надії, розради і усмішки. Замість глибини аналізу воліють гумору, але не допотопного, а свіжого. Пафос не сприймається – тільки сарказм.
Дивно, але про двох кандидатів не було анекдотів – виключно «фотожаби» в Інтернеті. Фольклор теж змінюється, переходить із текстового формату у візуальний. У наступні місяці очікується сплеск сміхових жанрів, передусім нових.
Відповідно до зміни президентської вертикалі зараз змінюватиметься і регіональна влада. Чи скажемо так, оновлюєтся, бо сподіваємося, що найбільш професійні кадри збережуться. Ясно, що голосування проти президента – це передусім голосування проти його губернаторів і районних адміністраторів. Що буде із Закарпаттям – ще менш зрозуміло, ніж з Україною у цілому. Ясно одне – що ми вже не будемо розмінною монетою у великих іграх, і то добре.
Нас чекає велике переструктурування політикуму, пов’язане зі скорими парламентськими виборами. Цілий ряд партій зійде з арени, ми зробимо ще один крок до двопартійної системи. У політику посуне маса молодих і недовчених авантюристів. Аби тільки при цьому не постраждала безпекова сфера. Перефразовуючи відомий плакат: «Ви там дурійте, ми тут прикриємо!»
Волею історії Україна мусить пережити черговий суперечливий період свого розвитку – чесно кажучи, ні на що не схожий. Це буде ризиковано, боляче, з вірогідними втратами, але принаймні це не буде нудно.
Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
