П’ять годин пересадки у Львові і ціна 4-5 тисяч за квиток. Для кого відновлювали ужгородський аеропорт?
Кілька днів поспіль Закарпаття лихоманить: авіарейси «Ужгород-Київ», які тільки нещодавно запустили, знову під загрозою закриття.
На щоп’ятничний і поки що єдиний рейс квитки наразі не продають. У компанії «Мотор-Січ», яка обслуговує рейс, нібито заявили про припинення польотів через їхню збитковість.
В Ужгородському аеропорту переконують, що рейс не скасовують, а продаж квитків призупинили тимчасово, до узгодження домовленостей про запровадження щоденних польотів, пише УНІАН.
Ба більше: міністр інфраструктури Омелян на своїй сторінці в мережі Фейсбук вкрай гостро відреагував на інформацію про припинення рейсів і заявив: «закарпатська зрада» скасовується. Ситуація з Ужгородським аеропортом – довготривала, багато й часто обговорювана і… безперспективна тема.
Та що відбувається насправді?
І які перспективи в того горезвісного рейсу та летовища? Власне, ситуація з Ужгородським аеропортом – довготривала, багато й часто обговорювана і… безперспективна тема. З одного боку, з огляду на Донбас і постійні звинувачення Закарпаття в нібито сепаратистських настроях (руки би повідривала тому, хто таке пише), питання оперативного й постійного зв’язку найзахіднішого регіону з центром – мегаактуальне!
З іншого боку, про яку постійність може йти мова, якщо рейс «Ужгород-Київ» здійснюється лише раз на тиждень – у п’ятницю. І летить так «зручно», що словами не описати: о 10 ранку вилітає з Києва і о 13.00 тільки (!) прибуває до Ужгорода. Пасажирам пропонують трішки «посидіти» у Львові. Та і це ще квіточки. Адже назад, до столиці, літак вилітає у той же день о 14.00 і прибуває… о 19.10!
П’ять годин пересадки у Львові! Ви уявили це? Чи краще порівняємо: з Києва до Анталії (Туреччина) через море і територію двох держав літак летить за 2 год 20 хв, до Шарм-ель-Шейха (Єгипет, Синайський півострів) – 4 години, а на відстань в нещасних 900 км – п’ять годин!? І після цього звучать нарікання, що всього 5-7 людей літає з Ужгорода до Києва? Та хто у своєму розумі заплатить 4 тисячі гривень за такий квиток і такий «зручний» переліт?
Кому взагалі такий «швидкий» і такий «регулярний» рейс потрібен?
Яким бізнесменам?
Яким туристам, пацієнтам, людям, що вирішують якісь нагальні справи?
Складається враження, що авіарейс відновили виключно під приліт Порошенка до Ужгорода напередодні президентських виборів До 2016 року, в період, коли рейс виконувався більш-менш регулярно, його завантаженість сягала 70-80 %. Літак щодня (крім вихідних) вилітав з Ужгорода о 7 ранку і сідав у Києві о 8.40, повертався о 19.00 і приземлявся на Закарпатті о 21.10. Тобто, купа підприємців могли вирушити зранку до столиці, вирішити всі питання і повернутися додому.
Туристи спокійно планували перельоти в курортну зону, пацієнти літали на консультації і т.д. Зрештою, багато хто вважав, що краще трохи більшу суму сплатити за переліт, ніж труситися у потязі до Києва 16 годин… З огляду на все це, очевидно: відновлення аеропорту «Ужгород» питання ніби й потрібне, але не так, як це було зроблено цієї весни.
Складається враження, що авіарейс відновили виключно під приліт Порошенка до Ужгорода напередодні президентських виборів. Тож літак політав до виборів, а потім ще трохи (аби не дуже очевидно до політики прив’язаний) і став непотрібним та збитковим. Хоча у Закарпатті одразу всі заявляли: рейс із пересадкою у Львові – апріорі програшний варіант! І як би всі причетні до його організації не наполягали на протилежній думці, як би не малювали аеропорту світле майбутнє – перспектив із таким підходом у нього немає!
Ви тільки вслухайтеся: немає перспектив у летовища, яке розташоване за 2 км від українсько-словацького та за 20 км від українсько-угорського кордону! Тепер нова влада має запастися терпінням і проявити політичну волю, щоб розв’язати питання роботи аеропорту «Ужгород»
Перспективи були б, якщо…
…якщо б нормально функціонував сам аеропорт і міг приймати рейси. Але він постійно чогось потребує – то ремонту смуги, то заміни світлосигнального обладнання, то сертифікації, то ще чогось. А грошей катма! Чому? Бо «Міжнародний аеропорт Ужгород» – обласне комунальне підприємство, відповідно, повністю на утриманні області. А які можливості у найменшої в державі й дотаційної області? Мізерні. Держава ж допомагати не спішить.
Навіть попри те, що в Україні діє Державна цільова програма розвитку аеропортів на період до 2023 року з фінансуванням у обсязі понад 5 млрд гривень. «Ужгороду» в рамках цієї програми якось навіть майже перепало зо 2 млн. Принаймні, їх було передбачено. Правда, лише на папері…
Перспективи були б, якби… …якби вдалося втілити бодай один із проектів з наповнення аеропорту рейсами та коштами. Адже тільки за останні два роки аеропортом цікавилися словаки (хотіли взяти його у концесію), угорці, компанії МАУ, Wizzair, Турецькі авіалінії. Перспективи були б, якщо…
…якщо вдалося б пiдписати угоду і визначити умови використання частини повiтряного простору Словаччини для обслуговування повiтряного руху українським провайдером «Украерорух» в мiжнародному аеропорту «Ужгород», про що повідомив прем’єр Гройсман і що має відбутися, попередньо, наприкінці травня. Перспективи були б, якби… …якби вдалося зберегти бодай існуючий рейс, зробити його щоденним та змінити графік польотів. Очевидно, таких «якщо» та «якби» може бути чимало. І так само очевидно, що тепер нова влада має запастися терпінням і проявити політичну волю, щоб розв’язати питання роботи аеропорту «Ужгород». Тим самим, проявити зацікавленість до проблем усіх регіонів та заявити про чітке, продумане й державницьке бачення розвитку всієї країни. Принаймні в малоземельному, сільському, гірському Закарпатті, де плекають чималі надії на туризм, тільки на це й сподіваються…
Наталія Петерварі
