АНОНС. Чому закарпатські чиновники такі малоефективні
Покладання квітів та вінків, фотосесії, перерізання червоних стрічок – ось чим здебільшого
займаються місцеві високопосадовці
Кожному з нас хочеться жити в краї, що розвивається, процвітає, де приємно і затишно, куди можна запросити гостей. Адже закарпатці – люди як-не-як дуже гостинні. Туристам у нас радіють по-особливому. Шкода тільки, що їх у області не так уже й багато. Але чому? Чому й самі закарпатці змушені не насолоджуватися унікальною природою вдома та працювати на благо рідного краю, а заробляти гроші на чужині далеко від рідних та друзів?
Головною проблемою всі в один голос називають дороги. Інша, як багато хто переконаний, полягає у бездіяльності чиновників. Тож що вони не допрацьовують задля того, аби наша область стала справжньою українською Швейцарією? Чи справді більшість із них цікавить добробут нашого краю? Відповіді на всі ці питання й шукала газета «Неділя Закарпатські новини».
Ужгород
Почнемо з Ужгорода. Це ж головне місто області, тому туристів тут, хто б що не казав, а таки найбільше. Але чи все в нас ідеально? На жаль, ні.
Наприклад, зовсім не приваблює погляди «Корона» у центрі міста. Багаторічний довгобуд, обтягнутий страшним тентом, зараз взагалі простоює. Власники пересварилися, але від цього ужгородцям не краще, бо роботи взагалі призупинено. А поруч із будівлею площа Театральна-Фенцика (разом з філармонією), яка є серцем міста, але теж уже давно потребує ремонту. Корзо з викривленою бруківкою і поламаними від віку решітками для зливневої каналізації не просто виглядає потворно, але й стає причиною нещасть. Через отвори часто травмуються перехожі. Особливо діти.
Так само «Україна» на площі Кирила і Мефодія, яка мала стати сучасним торгово-розважальним комплексом, завмерла у часі. Нещодавно звідти вивезли кран, що свідчить про те, що найближчим часом будівництво, скоріш за все, не відновиться. А сама площа зараз не просто в жахливому, а в катастрофічному стані. Тротуарна плитка розбита, на клумбах такі зарості, що в них живуть щури.
Звісно, обидва об’єкти приватні. Мерія змусити власників щось робити не в змозі, але в компетенції влади звернутися до господарів. І якщо вони не мають коштів для того, аби привести споруди та прилеглу територію (як передбачалося в угоді раніше) до ладу, то можна знайти інші важелі впливу на них, зокрема, юридично спонукати перепродати ці об’єкти. Адже є люди, які б завершили багатостраждальне будівництво і подарували місту чудові сучасні споруди.
Інше питання – відеонагляд. Щороку на нього виділяються великі гроші, а коли приходить біда, стає очевидно, що вони викидаються на вітер. Згадаймо, скільки лавиць, дерев поламали в Ужгороді, скільки разів розбивали фотозону «Я люблю Ужгород»! І при цьому винних жодного разу не знайшли і не покарали. Камери поганої якості. Розставлені не там, де треба. Тоді виникає питання. Для чого на їхнє утримання взагалі виділяти якісь кошти? Вони що… для краси? Елемент декору?
Місту потрібна сучасна система старт-сіті. У багатьох не лише обласних, але й райцентрах України наразі впроваджуються програми «Безпечне місто», де весь відеонагляд закуповується за грантові кошти. Ці міста виграли конкурси, які проводить ЄС. Перераховувати всі населені пункти немає потреби, бо їх дуже багато.
Чому закарпатські депутати приймають безглузді звернення? Чому найбільше Москаль любив фестивалити? Для чого в чиновницькому апараті дублюються посади?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 31 травня.
