АНОНС. Після дивного сну закарпатець пішов до міського фонтану. Те, що чекало на нього там, змінило все його життя
У нашому місті, принаймні в нашому мікрорайоні, чи не всі знали про це стареньке подружжя. Марта Михайлівна та Петро Іванович, здається, й кроку не ступили б одне без одного. Дітей їм Бог чомусь не дав. І вони тихенько доживали віку самі. Завжди акуратні, усміхнені. У крамницю ходили разом, в лікарню – теж. Підтримували одне одного, коли когось зламає хвороба, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ»
Але сталося так, що дружина померла першою. Просто одного разу не прокинулася – і все тут! Горю Петра Івановича не було меж. Як його вже не намагалися втішити знайомі люди, нічого не допомагало. Боляче було дивитися на його згорблену постать. Від неї віяло такою страшною самотністю, що люди просто деколи відводили очі, щоб не бачити тих страждань.
Але одного разу Петру Івановичу приснився сон. До нього прийшла дружина і стала гладити його по сивому волоссю:
– Тяжко тобі тут одному! – гірко мовила вона.
– Тяжко, Марточко! – зітхнув чоловік.
– То я прийду до тебе і залишуся до кінця твоїх днів, – почала втішати його дружина.
– Та з того світу не повертаються, Марточко! – ледь не розплакався старий.
– А ти сьогодні піди прогуляйся біля міського фонтану, – порадила жінка. – Сядь на лавку, відпочинь, – не вгавала дружина. – А потім і я до тебе прийду. І аж до кінця твоїх днів тебе не покину.
Чоловік на цьому й прокинуся. І ще більше після цього засумував. Бо зрозумів, що то лише сон, який, на жаль, так прикро урвався. І йому, який розміняв сотку, вірити в такі от дитячі казочки – це просто смішно.
Та все ж послухався він дружини. Поснідав яєчнею і чаєм. Одягнувся і пішов погуляти в місто. Погода цього дня була просто чудовою. Він нарешті дійшов і до міського фонтану. Сів собі на лавку відпочити. Бо вже находився і дихати йому ставало все важче. Він був вдячний дружині – бодай за цю прогулянку. Бо настрій його таки поліпшився.
Поруч на лавицях сиділи люди. Знайомі і незнайомі. Хтось питав, як у нього справи, хтось просто проходив повз нього. Але дитячий сміх та людські глоси трохи заспокоїли його. Та Петро Іванович все ще чогось чекав. Ні, не дружини. Бо сподіватися на це було марно. Але бодай якогось знаку від неї.
Кого ж він там побачив? Що відбувалося далі? Чим закінчилася ця історія?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «ПОРАДИ».
Купуйте свіжий номер газети «ПОРАДИ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 31 травня.
