Чому в Ужгороді люди обліплюють дерева та конкурують із бджолами
В Ужгороді почався сезон цвітіння липи. Зараз багато хто хоче запасти на зиму цінних продуктів. Вздовж Липової алеї можна побачити і дорослих, і дітей, і пенсіонерів, що збирають липовий цвіт.
Дехто приносить із собою і спеціальні прилаштування, і драбини. Хтось приходить із кошиками, хтось із пакетами.
Складається враження, що за духмяними медовими квітами зараз в людей конкуренція з бджолами. Адже вони теж злітаються по нектар на п’янкий запах. Не дарма липу вважають царицею медоносних рослин.
Цікаво, що в Китаї ця рослина вважається «деревом просвітлення», під її густою кроною прийнято вести бесіди, насолоджуватися тишею й прохолодою.
Про липу згадується і в давньогрецьких міфах, працях античних учених і письменників. У далекі часи її називали не інакше як «золоте дерево», гідно оцінюючи красу, довговічність, лікувальну і практичну користь.
Люди ж, крім усього, вважали липу священним деревом, вірили, що вона приносить щастя і охороняє домашнє вогнище. Її не дозволялося рубати, оскверняти. Липу висаджували біля будинків і палаців, її гілками досі прикрашають житло під час Зелених свят, висаджують біля церков і капличок.
Також наші предки вважали липу деревом богині любові і краси, а для християн вона навіть зараз вважається деревом Богородиці.
Кожен народ складав про липу свої легенди і міфи і вірив, наприклад, що в липу не влучає блискавка, що вона захистить від злих духів, а вироби з липи що послужать оберегом. Люди зверталися до липи з душевними ранами, тілесними болями і знаходили заспокоєння і зцілення.
Утім закарпатці із липи особливо полюбляють пити чай.
Про нього на сайті zakarpatpost.net читайте згодом.
