На Луганщині двоє закарпатців після заробітків в Росії збирають гроші, щоб доїхати додому
В Сватовому двоє закарпатців після заробітків в Росії збирають гроші, щоб доїхати до Ужгорода. Про це розповіло видання Сватове-City, з якого передруковуємо матеріал.
У день святкування Трійці — 16 червня, біля сватівської церкви Спорительки хлібів навпроти воріт сиділи двоє чоловіків. Перед ними лежав целофановий пакет і записка з проханням допомогти грошима на квиток до Мукачевого, що на Закарпатті, пише Сватове-City
Один — Віталій, інший — Михайло. Хлопці розповіли, що були на заробітках в Росії.
— Три місяці ми працювали на будівництві у Краснодарському краї у селі Веселе. Після закінчення роботи господар грошей не заплатив, натомість визвав поліцію і сказав, що ми знаходимося в Росії незаконно, — розповідає Віталій.
Потім, за словами чоловіків, їх забрали у автозак і перевезли у табір для депортованих. Там вони пробули два тижня.
— Там багато було таких як ми. Найбільше було казахів. Годували один раз на день. Спали на полу в бараку. Умови були гірші ніж у в’язниці, — розповідає Михайло.
Через два тижні російські правоохоронці їх вивезли до кордону з Україною та віддали тільки паспорти. Речей поліцейські не віддали, а зі старого телефону, який був один на двох, витягнули сім-картку. Чоловіки перетнули кордон у Чертково і вже на перекладних дісталися до Сватового. Тепер збирають гроші, щоб купити квиток на ужгородський потяг і доїхати до Мукачевого.
Віталій розповів, що завербувалися на роботу за кордон через агентство. Пообіцяли їм гарний заробіток. Ще й вони гроші заплатили за послуги агенції, щоб потрапити до Росії.
— На будівництві, де ми були, українців мало. Здебільшого казахи. У нас відразу забрали паспорти. Всі жили у сараях. Працювали по 12 годин щоденно, без вихідних. Годували погано. До пуття помитися не могли. За паркан нікого не випускали. Підозрюю, казахам теж нічого не платили за роботу. Добре, що взагалі відпустили, а могли б і надалі використовувати як рабів, — розповідає Віталій.
У Віталія родини немає. Він сирота з дитячого будинку. У Михайла близьких родичів теж нема. Телефонів далеких родичів не знає. Вся надія чоловіків на допомогу людей.
Ночують на вокзалі, а їсти дають продавці на базарі — хто хліба дасть, хто огірків. Кажуть, що залізнична поліція хотіла їх посадити на поїзд та начальник поїзду не дозволив. Хлопці запитували чи можна у Сватовому десь заробити грошей, щоб купити квитки. Сватівчани порадили їм звернутися до мерії або до церкви.
