Для чого закарпатці на перехрестях встановлюють хрести
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповів етнограф, дослідник демонології і народної магії Закарпаття Василь КОРОЛЬ.
До перехресть завжди ставилися обережно, на них нічого не будували, оскільки вважали, що є таке поняття в демонології, як путник, або межівник – нечиста сила, яка ходить дорогами чи межами, тож якщо йому перегородити шлях, він буде злитися і може наробити лиха.
Взагалі існувала заборона на будівництво хати на межі, на дорозі. Є навіть оповіді, коли в лісі, де стежку не дуже помітно, бо вона заростає, ставили якусь колибу, скажімо, коли йшли косити, певні міфологічні істоти, наприклад, на гуцульщині це красні або лісні, могли прийти і відкинути людину. Спочатку вони просили, аби їм дали дорогу, але якщо на це не звертали уваги, то могли навіть «потяти», тобто завдати такий негативний вплив, який міг спричинити смерть людини. Тож цього уникали.
Що ж стосується перехрестя, то його використовували для різного роду магії. Наприклад, існує лікувальна магія, коли хвору людину обмивають, знімають із неї негативний вплив, а воду виливають на перехрестя. Є також забобон, що гроші з перехрестя піднімати не можна, бо таким чином хтось відкупився від хвороби. Для цього брали монетку чи банкноту, нею обводили довкола хворого місця і приповідали при цьому певні слова. Так само використовували золоті речі, якщо захворювання серйозне. Потім це викидали на перехрестя. Суть полягала в тому, аби свої проблеми передати комусь. Якщо річ комусь сподобалася і він її підібрав, то разом з нею забирав і хворобу. Існує навіть приповідка, «Такий як Благовісникова мітла». На свято Благовіщення робили спеціальний обряд, під час якого абсолютно новим віником обмітали будинок, збирали сміття і відносили на перехрестя, залишаючи там з відповідними словами. Людина, яка цього не знала і забирала мітлу, разом із нею брала собі в хату і ваду, сварки, усякі негаразди.
Тому з перехрестя намагалися не лише не брати собі взагалі нічого, але й не стояти, не затримуватися там довго, аби не підчепити проблеми.
