Закарпатський собака-грибар нападає на комуністів
Він ніколи не питає, скільки я заробив грошей
Собака-грибар із Перечинщини витворяє справжні дива. Безпорідний пес вражає розумом і своїми уміннями. Носити кошик із дарами природи, сумку ґаздині, захищати господаря в горах, охороняти курей від горобців – це лише мізер із того, що він може, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Пушок – білий і пухнастий. Саме через це господарі його так назвали. Дядя Вася, хазяїн чотирилапого, вважає його не просто членом родини, а вірним відданим другом, який його супроводжує всюди.
Пушок постійно ходив із господарем у ліс по гриби і він, аби не носити в руках кошик, ставив його десь біля дерева і давав собаці команду охороняти дари природи. І песик сидів та чекав, коли повернеться ґазда, нікуди не відходив від корзини.
Охороняв він хазяїна й коли той спав після сінокосу. А в гірських селах люди часто йдуть далеко від дому на галявини косити. Коли втомлюються, лягають у затінок поспати. І завдяки Пушку дядя Вася завжди почувався у безпеці.
Разом вони ходили й на ягоди і просто мандрувати.
Був у родини і сірий полосатий кіт. На чолові в нього шерсть утворювала малюнок у вигляді літери «М», тому назвали його Мурчиком.
Пушок не ганяв його ніколи, навпаки, чотирилапі товаришували, разом грілися на сонечку, бавились, могли їсти з однієї миски. Пушок навіть захищав цімбора від інших собак.
А ще – він вів війни з пташками, які об’їдали курей.
«Горобців у нас у селі називають комуністами, бо вони обкрадають домашню птицю. Коли курям насипають зерно, вони тут як тут, одразу йдуть із ними разом їсти, – розповідає газеті «Неділя Закарпатські новини» господиня. – Тому ми навчили свого улюбленця відганяти птахів. Коли він чув команду: «Пушок, горобок!», то одразу йшов шукати крилатих злодіїв і гнав їх геть. Курей при цьому ніколи не чіпав».
Свого розумного песика закарпатці люблять балувати м’ясом. Але впевнені, що він відданий їм і без пригощань.
«Собака завжди приносить нам лише радість. Домашній улюбленець – це 10-12 років щастя. Він завжди скулить та кидається нас зустрічати, у нього завжди хороший настрій, він ніколи не питає, скільки в нас грошей, скільки я заробив, що зробив чи що не зробив, – стверджує господар. – Він любить людину просто так. І це – найважливіше!»
Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», екслюзивно для zakarpatpost.net
