Для чого закарпатці утримують вдома лемурів та пітонів і як свята підривають здоров’я домашнім тваринам
Ветеринар розповіла, чому у нас для понтів купують лисих кішок, чому щури безпечніші за собак та що робити з господарями, які викинули тварину на вулицю, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Змії, мавпочки, ящірки, тарантули… яких лише домашніх улюбленців зараз не заводять закарпатці. А собаки та кішки взагалі є майже в кожній родині. Та це й добре. Адже часто тварини є найкращими друзями людей, та й дітям потрібно прищеплювати до них любов змалечку і вчити відповідальності. Лише так ми можемо позбутись безпритульних чотирилапих на вулицях.
Але далеко не всі знають, як доглядати за своїми улюбленцями, не всі ставляться до їхнього утримання добросовісно. Тож як вибрати тварину для душі, як стежити за її здоров’ям, чим годувати, чи існує мода на чотирилапих? Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми говорили з ветеринарним лікарем із Ужгорода Вікторією РАДЬКО.
Чому ви вибрали професію, пов’язану з тваринами?
Усе сталося випадково. А, може, то і доля. Я завжди любила тварин, але мені не дозволяли їх вдома тримати. Уся сім’я в нас – музиканти, а я хотіла обирати роботу, не пов’язану з музикою.
Яких тварин найчастіше вам доводиться лікувати?
Собак і кішок. Є ветеринари, які займаються свинями, курми, коровами, конями, але я собі обрала собак і котів. Загалом моя специфіка – хірургія.
Здоров’ям яких тварин, на вашу думку, найбільше переймаються закарпатці?
На жаль, на Закарпатті дуже низька культура поводження з тваринами. У нас загалом крайнощі – або люди взагалі не хочуть нічого робити, або вкладають у своїх улюбленців усе. До корів, свиней загалом відносяться так, що їх треба зарізати і з’їсти. Одиниці дійсно тримають корів і дбають про їхнє здоров’я, перевіряють молоко. Не секрет, що в нас молоко продається практично не перевірене, у деяких із тих продавців вдома навіть ніколи не був ветеринар. Що ж стосується собак та котів – те ж саме. Елементарно безкоштовне щеплення від сказу, яке проводиться за рахунок держави, мало хто робить. Напевно, закарпатці не розуміють, наскільки це важливо, бо якщо тварина захворіла, вкусила людину – це майже стовідсоткова смерть, або дороге та довготривале лікування . Порівняно з великими містами, де дуже багато тварин живе в квартирах, наші земляки поводяться неусвідомлено, хоч у нас багато тварин мають доступ до природи, можуть контактувати з лісовими мешканцями і заразитися. Тому скажу так: кожна собака чи кішка, якій виповнилося 3 місяці, повинна мати щеплення від сказу.
А планові щеплення чи проводять від інших захворювань?
Так само. Якщо не роблять безкоштовне, то що казати про інші. Але якщо наприклад, собака заразилася парвовірозом, це шкодить тільки їй, на відміну від сказу. А от лептоспіроз небезпечний для всіх. Тож це щеплення також є обов’язковим , але багатьом лінь до лікаря дійти. Взагалі всі планові щеплення для того, аби тварина була здоровою, проводити потрібно.
Якщо дитина просить купити щура, батьки часом не дозволяють, бо бояться, що він є носієм різних хвороб. Чи правда це чи міф?
Селекційні тварини – не підібрані на вулиці, вони виведені, уже поколіннями живуть у клітках, у них немає доступу до навколишнього середовища. Тож, на мою думку, тут непокоїтись не варто. Краще перейматися собакою, який живе на вулиці, у будці, на ланцюгу, бо він може зловити та з’їсти пацюка й заразитися. Тобто дитина скоріше заразиться у баби в селі від такого вуличного пса, ніж від домашнього гризуна.
Часто закарпатці скаржаться, що їхніх собак атакують кліщі. Як вберегти чотирилапого від них і які перші дії, якщо кліщ вкусив?
Велика проблема в тому, що кліщі переносять хворобу Лайма. І вона є небезпечною не лише для собак, але й для людей. Хвороба страшна і діагностика ускладнена. Тому собаки повинні бути постійно оброблені – кожен місяць: і влітку, і взимку. Зими у нас м’які, сніг випадає на дві години і мороз кілька градусів. Щоб вимерзли кліщі, повинно бути мінус 20 протягом двох тижнів. Тому в нас захворювання піроплазмозом може бути впродовж усього року. Засобів для обробки собак є дуже багато. Можна вибрати на будь-який ціновий діапазон. Просто треба розуміти, що якщо ви придбали таблетку за 800 гривень, вона діятиме протягом трьох місяців, якщо ж засіб за 20 гривень, то він діятиме лише 10 днів. Тому завжди кажу людям, що утримання тварини недешеве. Утім компроміс знайти можна. Є українські краплі на зразок німецьких хорошої якості, які обходяться приблизно у 50 гривень на місяць. Такі гроші в сімейному бюджеті завжди можна знайти, аби забезпечити здоров’я свого улюбленця. Треба пам’ятати, що лікування ніколи не буде коштувати стільки, скільки профілактика, воно обійдеться в рази дорожче. Крім того, лікування, навіть термінове, дуже ефективне не минає без наслідків, бо ліки руйнують печінку, нирки і весь процес одужання може зайняти до півроку. Колись усі поля оброблялися від паразитів із літаків. Зараз такого немає, тому кліщів багато.
На що найчастіше хворіють собаки?
Такої статистики фактично немає, але за великим рахунком серед малих порід – гострі панкреатити (хвороба підшлункової залози), бо в них дуже маленький організм і якщо харчування неякісне, на третій-четвертий день він дає збій. Загалом тварини могли б хворіти менше, якби до них було правильне ставлення. Маю на увазі передусім правильне харчування і обробку від паразитів, щеплення. Щодо великих собак, то коли вологість висока, а вони переважно мають довгу або середню шерсть, у них часто бувають екземи (запалення шкіри), бо їх погано прочісують. Тому на весну собака має бути добре вичесаною, без старого підшерстку. Адже якщо в мокру погоду шерсть намокає, вона не може просохнути, на шкіру постійно потрапляє волога і вона починає гнити. А ще, як зазвичай, після Різдва, Пасхи починаються дзвінки, бо в собак блювота, діарея через те, що все, що не з’їли гості, дали їм. Щоправда, у цьому році наполовину таких випадків було менше. Тішить, що люди почали більше їздити світом, бачити там ставлення до тварин і змінюватись. Фактично за останні 10 років у нас ставлення до чотирилапих змінилося в дуже позитивний бік.
Чим небезпечне перегодовування собак і котів?
Якщо це ожиріння, тобто постійне перегодовування, треба зменшити порцію на постійній основі. Є мами, які так само дітей перегодовують. Крім того, є породи, схильні до ожиріння і це треба мати на увазі. Для них потрібна дієта або спеціальний лікувальний корм. Якщо мова йде про одноразове перегодовування, наприклад, після свят собака переїла, треба їй дати хоча б 2 мезими. Це – лише тоді, якщо їжа не була свіжою. Якщо ж продукти скисли і хазяйці їх шкода було викидати, то скажу, що зіпсована їжа ще нікому користі не приносила. Таке перегодовування потрібно лікувати, бо собаці буде погано. Взагалі дам кілька порад. Якщо тварина не так як завжди поводиться, лежить, в’язала, не бігає, перше, що потрібно, поміряти температуру. Якщо вона нормальна, собаку не здуло, немає блювоти, проносу, гострого стану, тоді ще можна почекати. Якщо ж є якісь відхилення, треба негайно телефонувати лікарю, бо на 2-3 день може бути пізно. Загалом я за те, щоб у кожного був сімейний ветеринар, який знає про тварину все, починаючи від цуценяти. Своїм клієнтам я дозволяю телефонувати навіть уночі. І це – нормально.
Які найекзотичніші тварини в нас є? Чи знають закарпатці правильно за ними доглядати?
Загалом я не лікую екзотичних тварин. Але знаю, що в нас в Ужгороді були лемури, а павичі, наприклад, для нас вже не екзотика, бо їх дуже багато, страуси також. Була зелена макака і мандаринка. Зараз про їхню долю мені нічого не відомо.
Зараз модно утримувати вдома плазунів. Кілька років тому в Інтернеті поширювалася новина, що посеред зими в Хусті хтось викинув пітона і він загинув. Можливо, власники були безвідповідальними, чи не вміли за ним доглядати?
Так, плазуни в нас є, але найчастіше мова йде не про їхнє утримання, як домашньої тварини. На жаль, у нас багато контрабандних перевезень через кордон. Тож невідомо, плазун помер у когось вдома, чи у машині в контрабандистів, які його везли кудись і просто там викинули. Я не знаю нікого в Хусті, хто б утримував вдома змій. В Ужгороді є, і раніше знала одного власника, але він помер. Утім точної інформації, у кого тепер є пітони в мене немає, бо плазунів не лікую.
Коти – окрема тема для багатьох. Чи є вже в нас якась кошача культура? Більше закарпатці заводять породистих, чи безпородних кішок?
Так само, як і собак. У притулок людина має йти свідомо, так само, як і підбирати на вулиці свідомо. У мене є клієнти, які мають і по 3 кішки, яких знайшли на вулиці, годують їх найкращим кормом, вони стерилізовані найкращими препаратами, операції зроблено на найвищому рівні, люди поставились до всього відповідально. Хоча можуть купити породисту тварину, вони забезпечені. Тут головне – усвідомленість. А щодо породистих… то це – як сумки «lui viton», з якими ходить половина Ужгорода. От так у нас купують породистих тварин: яка модна, яка схожа на ту породу, яка є у знайомих, таку й беруть. І все це більше для понтів, ніж за покликом серця. Люди не вибирають свідомо породу. Тобто культури і в цьому плані немає. Наприклад, хтось хоче лисого кота і купує сфінкса, але нічого про породу не знає. Я розумію, у кого алергія на шерсть, але часто це просто робиться, щоб бути як інші. А це дуже специфічні кішки зі своєрідним характером, тож перед тим, як їх заводити, потрібно прочитати все про породу. Так само купують британців, бенгальців… у місті може є 5 людей, які свідомо, дізнавшись усе про породу, заводили котів. А разом з іменем розплідника купується здоров’я тварини, бо я, скажімо, його гарантую, а також характер, бо генетично тих, хто не характерний, я забираю. У моєму розпліднику половина собак стерилізовані. Якщо одна з моїх тварин народить не таких, як треба цуценят, я спокійно всіх стерилізую і виводок роздарую. У мене є таке поняття, як вибракування з розплідника. Яка з тварин не підходить для подальшого розведення, я її вибраковую не через те, що вона дурна, коса, крива, а тому що вона не підходить для селекції. Коли хтось стає заводчиком, починає їздити на виставки, вкладати гроші в тварину, часто за рік дуже добре, коли виходить на нуль. Це – що стосується прибутку. Загалом я переконана, що племінним розведенням повинні займатися професіонали. Усі інші тварини повинні бути стерилізовані. Тварині, як і людині, це абсолютно не заважає. Ніхто ж не помер від того, що в нього немає дітей. Веду до того, що якщо хтось хоче купити тварину дешевше, хай купить вибраковку з розплідника, якщо хоче під розведення, хай купує дорогу, не хоче собак чи котів, хай не бере нічого… Не треба це робити заради дітей, бо то – неправильно. І не можна купити «Мерседес» за ціною «Запорожця». А якщо хтось хоче зробити добру справу, хай бере з притулку.
Чи доводилося лікувати диких тварин?
Так. Ще тоді, коли в нас були пересувні зоопарки. Так трапилось, що я двічі приймали пологи у левиць. А в лісі… ні.
У минулому році в Боздоському парку ми бачили гарну молоду лисичку. Після нашої публікації, деякі сайти розпустили недостовірні чутки про те, що у тварини сказ. Як зрозуміти, що тварина справді хвора?
Ніяк. Дика тварина, яка вийшла до людей і дуже добра – це майже на 90 відсотків, що сказ. Хвороба має чотири етапи. На першому з них, який називають лагідним, тварина стає дуже доброю до всіх, ні від кого не боїться, виходить до людей, проситься на руки. Тож якщо така поведінка у лисиці, це тим більше може бути сказ, але діагноз можна поставити тільки посмертно, коли робиться зріз мозку. Тому будь-яку підозрілу тварину закривають на 10 діб і спостерігають за її поведінкою. Після періоду лагідності наступає період водобоязні, світлобоязні, коли вже тварина кидається, кусається, з рота йде піна, це вже остання передсмертна стадія. Тому ніколи дику тварину не треба йти гладити. Якщо є можливість, її можна накрити якоюсь кліткою, зловити так, щоб не було укусу і помістити на карантин на 10 діб.
Багато хто заводить тварину, потім викидає. Як цього уникнути?
Яку б тварину людина не вирішила завести, потрібно розуміти, що це – відповідальність як мінімум на 15 років. Ми з чоловіком їздимо відпочивати по черзі, щоб хтось вдома залишився з собаками. У мене є такі знайомі, які ще не купили собаку, але вже думають, як оформити документи на неї, бо часто їздять за кордон і хочуть її забирати з собою. За твариною потрібно доглядати, годувати її, лікувати, робити щеплення, тобто це – як ще одна дитина у родині. Жодна тварина не просить людину її заводити, тому людина має до неї ставитись відповідально. Але, на жаль, у нас питання відповідальності дуже розмите. Тому потрібна жорстка система штрафів, усіх їх потрібно чіпувати, аби можна було ідентифікувати, кому та собака належить. Тоді й безпритульних тварин на вулицях не буде. А щодо чіпів, то якщо тварину вкрали, так її легше знайти й повернути, якщо собака опинилася на вулиці, господаря можна оштрафувати. Коли наших земляків будуть карати штрафами, вони перестануть заводити тварин просто так.
У вас вдома є тварини?
Я маю великий розплідник і цим займаюся вже багато років. Колись у мене були ротвейлери, бордоські доги і англійські бульдоги. Тепер маю три породи: чіхуахуа, пінчер мініатюрний і французький бульдог. Із собаками дуже багато їжджу на виставки практично по всьому світу. Торік, наприклад, виставила їх у Голландії, Німеччині. У мене є кобель, який на сьогодні найбільш титулований у Європі. Усі мої собаки – чемпіони. Також маю двох кішок.
Розкажіть про себе. Чим займаєтесь у вільний час, як відпочиваєте?
Виставки – це і хобі, і відпочинок, і спорт, і поїдки. Хтось катається на лижах і отримує від того задоволення, а я – від своїх улюбленців. От люблю їздити за кермом, їду на виставку на великі відстані і мені це завжди і приємно, і цікаво. Адже кожна виставка – це нова країна, нові враження, нові відкриття. Плюс адреналіну додає сама виставка, а пробігтися з собаками – це і спорт. Крім того, виставка – це перезавантаження мозку. Бо тут лікую, лікую, лікую, а там – перемикаю свідомість на інше.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
