Як закарпатська пенсіонерка подолала отруйного ворога оцтовою кислотою
Подекуди півтораметрові «вартові» зустрічають гостей Міжгірщини. Обабіч дороги Пилипець-Ізки-Келечин цілі плантації борщівника. Небезпечна рослина розрослася і в центрі Келечина, де планують відкрити музейний комплекс А.Волошина, пише газета «Господарські поради».
Околиця Пилипця. Обабіч дороги цілі плантації отруйного борщівника. Колись кормова культура мутувала настільки, що стала справжнім лихом для людей і тварин.
Річка, котра протікає ліворуч від дороги, теж заховалася в заростях борщівника. Неподалік жінка у світлій хустині випасає двох корів. Бабуся Олена, так її звати, навідріз відмовляється фотографуватися. Але про небезпечну рослину, виявляється, вона знає чимало ще й веде війну проти отруйного ворога!
Жінка пригадує, що в радянські часи борщівника в цих місцях не було взагалі. Потім з’явилося з десяток рослин неподалік річки, але люди ще не знали про їх небезпеку, тому на парасольки уваги не звертали. Діти грали з ними, робили зі стебел трубочки і в результаті отримали сильні опіки.
Найбільше борщівника в ярах, особливо там, де перестали косити і ганяти худобу. Потім він «зайшов» і на територію самого села, став «своїм» в місцевих лісах. Особливо помітно його навала останні років п’ять, коли люди більше стали позбуватися корів, овець і кіз.
На думку бабусі Олени, борщівник відчуває себе господарем там, де людина припинила свою господарську діяльність: перестали косити траву, ганяти худобу, яка запросто без будь-якої шкоди для здоров’я поїдає молоде листя. Ну а природа, як відомо, не терпить порожнечі – простір, що звільнився, захоплюють сильні і агресивні – в даному випадку борщівник.
Коли кілька кущів рослини побачила біля ріки, куди виходить її ділянка, жінка сама вийшла на стежку війни проти борщівника. Спочатку просто підрубувала кущі лопатою. «Це надійніше, ніж коса, тому що бувають стебла завтовшки як рука людини, – каже вона. – По-друге, так точно не забризкаюся отруйним соком».
Регулярне скошування до цвітіння справа корисна, оскільки не дає борщівнику принести потомство, розповзтися все далі і далі, говорить бабуся Олена, але не знищує наявні зарості.
Тому допитлива пенсіонерка стала шукати варіанти, як вивести цю нечисть під корінь. Спробувала зрубані кущі присипати сіллю, результат був непоганий, але була потрібна дуже велика доза. Тоді вирішила знайти більш радикальний засіб і спробувала пеньки зрубаних кущів борщівника проливати 70%-ою оцтовою кислотою. Виявилося, кислота випалює залишки стебла. На кущ йде кілька столових ложок есенції.
Бабуся Олена вже три роки воює з борщівником. Перевела Бог знає скільки оцтової кислоти, але результат не забарився – позбулася цього паразита не тільки біля своєї ділянки.
