Ужгородські міні-поїзди вражають і дітей, і дорослих
Зараз в Ужгороді багато гостей. Набережні, площі та сквери заполонені групами з екскурсоводами, які розповідають гостям про місто. Біля річки у траві завжди лежить молодь із ранцями. Кафе, ресторани також людні, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
- ⇒ Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50
А ще – дитяча залізниця справді ожила, по квитки біля каси вишиковуються черги. Побачити там можна більше дорослих, ніж дітей.
Тож проїхатися міні-поїздом вирішив і журналіст газети «Неділя Закарпатські новини».
У цьому році квитки трохи подорожчали. Купити дитячий можна за 20 гривень, дорослий – за 40. До 6 років малюки можуть подорожувати безкоштовно.
Що ще змінилося від минулого сезону? У вагонах з’явилися штори. На цьому, на жаль, усе.
Утім усередині інтер’єр поїзда цікавий, на стінах та стелі можна побачити різнокольорові відбитки дитячих рук, всюди відчувається приємний запах дорожньої романтики. Пасажирів багато. Посадку допомагають здійснювати діти, що навчаються у школі юного залізничника.
Данієль у цьому році на залізниці вирішив спробувати себе вперше. Каже, багато хто з його знайомих працював тут торік. Хлопчикові 12 років, він навчається в лінгвістичній гімназії. Каже, що дуже радий проводити літо саме тут, пізнавати ази професії залізничника. Тут завжди людно, щодня трапляються смішні випадки.
Справді, у вагоні дуже весело. Цікаво спостерігати, як пасажири ведуть зйомку. Один чоловік знімає поїздку на телефон, усе коментує на словацькій мові, з посмішки на його обличчі видно, що йому подобається.
Інший дядько, років 60, також знімає. У нього в очах горять іскри. Він, наче маленький хлопчик, допитливо оглядає вагон, розповідає, що бачить за вікном.
Знімає і молодий батько. Він мандрує разом з дружиною і п’ятирічним сином. Хлопчик весь час гортає книжку і не надто переймається поїздкою, а от батьки щасливо щебечуть у телефон і вдоволено махають руками.
Ще один чоловік років 50 ходить по вагону з камерою. Він придивляється до кожного закутка, щось питає молоду маму з маленькою дочкою – і всі вони посміхаються.
Серед дітей переважно 10-14-річні. Їх менше, ніж дорослих. На зупинці біля Підзамкового парку діти бояться виходити з поїзда. Очевидно, не знають місто і думають, що міні-паровоз поїде без них.
Дорослі під час кількахвилинної зупинки теж не відходять далеко. Жінка років 60 голосно розповідає словаку, що вона з Черкаської області і від подорожі у захваті, Ужгород їй дуже подобається і вона мріє приїхати сюди в період цвітіння сакур. Словак тільки хитає головою. Розуміються вони слабо, але спільну мову все ж знаходять і навіть обмінюються телефонами.
Відтак чути гудок, після якого всіх запрошують знову у вагони. Оголошують про все також діти. Пасажири поспішають зайняти свої місця. Поїзд знову прямує до станції Молодіжної. За вікном проносяться мальовничі краєвиди. Видно Уж, Ботанічний сад, набережні. Загальна протяжність шляху становить 1,2 км.
І ось поїзд знову прибуває на перон. Усі вдоволено виходять. Дівчинка в білому у червоний горошок платті тягне маму за руку на Петефі. Вона хоче ще проїхатись на диво-поїзді. І вони справді прямують до нього. Як добре, що в Ужгороді є й такий. Це – також незабутня атракція як для місцевих, так і для гостей.
Оскільки розваг у столиці Закарпаття не так уже й багато, то ці обидві користуються популярністю. Добре, що після років забуття дитячу залізницю відновили. І в цьому слід віддати належне колишньому очільнику краю Геннадію Москалю, який хоч і багато піарився, але саме при ньому вузькоколійка запрацювала. І добре, що мерія залишила диво-поїзд в Ужгороді, адже такі атракції є далеко не в кожному українському місті, а при цьому декому він тут дуже заважав… Хоча, для прикладу, у Львові їх декілька, львів’яни там ними дуже пишаються.
Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
