ШОК! Що насправді шукають в Інтернеті закарпатці
Адже відомо, що 70 відсотків користувачів цікавить тільки порно
- ⇒ Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50
Видалення публікацій зі сторінки, заборона на поширення матеріалів, блокування акаунту на кілька днів, а той й назавжди. Багато хто з тих, хто активно користується соцмережами, зіштовхувався з подібним. Чи справді в Інтернеті панує свобода? Чи обмежуються права користувачів? Чи можна ділитися інформацією про все, крім того, що не заборонено законом? Саме це й з’ясовувала газета «Неділя Закарпатські новини».
Ласкаво просимо в країну диктатури
Соцмережі – це ціла імперія, країна, в якій є свої правителі, наближені до них та люди, не посвячені у справи тієї маленької когорти, яка й натискає на важелі впливу і диктує свої правила. Це країна не демократична, а, скоріше, тоталітарна, адже в ній лише говориться про свободу, насправді ж усі змушені коритися невідомим і сильно заплутаним законам.
«А щоб тебе чорт побрав!», «Дістало все, знову щось не так!», «Чому не відкривається моя сторінка!» – скільки емоційних, образливих і сердитих вигуків щодня лунає на адресу цієї імперії зла! Люди з’ясовують стосунки, шукають правди, пишуть адміністраторам, але практично ніколи не добиваються справедливості.
Після заборони російських соцмереж багато хто з закарпатців створив акаунти у відомих американських. Хоча у більшості з тих, хто проводить багато часу в Інтернеті, сторінки були там і раніше. Що роблять там наші земляки? Дехто просто спілкується з родичами та друзями через особисті повідомлення, дехто перепоширює афоризми відомих людей, дехто виставляє фото чи відео. Зовсім мала частка шукає корисну для себе інформацію, розвивається, вдосконалюється.
Чи хтось став розумнішим від багатогодинного зависання у соцмережах? Чи багато грошей заробив від лайкання чужих записів? Чи став щасливішим від того, що має майже 5 тисяч друзів, більшість із яких навіть не знає не те що в очі, а навіть поняття не має, хто вони такі?
Багато шуму, а користі насправді ніякої… або її просто мінімум. Популярність соцмереж є більш штучною, ніж реальною. Це – такий собі рекламний хід самих правителів цих імперій, аби створити ажіотаж і прибільшити власну роль.
Вчені стверджують, що надмірна залежність від Інтернету погіршує пам’ять, сон, настрій, викликає стреси, депресії, погіршує стосунки з реальними друзями, знайомими, партнерами. Зараз залежність від соцмереж навіть лікують так само, як наркоманію, навчають, як її позбутися. Дехто так захоплюється веденням власних сторінок у віртуальному просторі, що реальне життя перестає взагалі цікавити, а власний акаунт стає головною цінністю. Таких людей небагато, але вони є. Про це теж варто пам’ятати.
Крім того, часто нейтральний запис на особистій сторінці перетворюється на майданчик для злиття негативу так званих френдів, або тих людей, які нібито є друзями, а насправді шукають місце, де можна вихлюпнути на когось бруд, обізвати, образити, навіть обматюкати. Віртуальне цькування зараз набагато поширеніше, ніж реальне. Крім того, в Інтернеті непоодинокими є й випадки шантажу, погроз та інших засобів впливу на жертву.
Адже не секрет, що в соцмережах можна зареєструватися під будь-яким вигаданим іменем (не обов’язково – справжнім), встановити замість власної світлини фото чужої людини і з цієї сторінки без особистої відповідальності за свої слова писати в’їдливі коментарі, здійснювати прихований або й взагалі відкритий тиск чи психологічну атаку на іншу людину.
Що закарпатці шукають у соцмережах?
За дослідженнями соціологів, 70 відсотків усіх користувачів у Інтернеті цікавить тільки порнографія. Ви думаєте, що якщо оголені фото та відео на своїх сторінках поширювати не можна, то їх немає у соцмережах? Дуже помиляєтесь.
Варто вам завести кілька друзів із країн Азії, як ви переконаєтесь у зворотному. Гарячі східні чоловіки просто засиплють закарпатську жінку у приватних повідомленнях нецензурними світлинами, покажуть свої статеві органи із усіх ракурсів, будуть наполегливо викликати у відеочат, аби зайнятися віртуальним сексом.
Журналісти газети «Неділя Закарпатські новини» не раз отримували відео порнографічного змісту від так званих «друзів» із Туреччини, Афганістану, Пакистану, Ірану.
А одна з наших працівниць поділилася історією про те, як турок вирішив спокусити її 13-річну доньку.
«Я завжди казала дочці, щоб додавала у друзі молодь із Англії та Америки, аби вдосконалювати мову, виробляти навики «живого» спілкування. Якось вона сказала, що в друзі до неї проситься якась Алісія з Англії. На аватарці (картинці замість особистого фото) в незнайомки була квітка, вік не вказано, місце проживання – Лондон. Я порадила: хай додає. Утім пізніше з’ясувалося, що ніяка то не дівчина, а 47-річний турок, який уже через кілька хвилин спілкування надіслав дитині, бачачи при цьому її вік, фото свого статевого органу і запропонував вийти на відеочат. Дочка показала переписку і одразу ж видалила його з друзів. Утім фотографією була ще довго шокована і згадувала про неї кілька тижнів», – розповіла жінка.
Ось вам і соцмережі і безпечне спілкування у них дітей. Але є ще в Інтернеті інша категорія, яка охоче заводить дружбу, та яку там дружбу, крутить любов із закарпатками. Це – віртуальні шахраї.
Вони знайомляться з жінками через соцмережі, говорять багато ніжних слів про кохання, а потім пропонують оплатити їм візу, щоб вони змогли приїхати до вас на побачення, бо нібито картку заблокували або неіснуючу посилку-подарунок та багато іншого. Переважно це мешканці Нігерії та інших Південноамериканських країн, які добре володіють англійською. Як правило, вони використовують чужі фото на своїх сторінках, аби не «засвітитися» і спілкуються переважно через приватні повідомлення одночасно з великою кількістю жінок.
Тому, якщо ви шукаєте кохання, у соцмережах скоріше натрапите на шахрая чи збоченця, ніж на принца на білому «Мерседесі».
Варто також згадати про торгівлю наркотиками через соцмережі. Нещодавно такий резонансний випадок мав місце в Ужгороді та в інших містах області. Тоді розповсюджувач залишив у вигляді графіті на бруківці та фасадах будівель посилання на свою сторінку. Шум після цього випадку піднявся великий. Однак досі повідомлень про те, що наркодилера знайшли і покарали, не надходило.
Ще великий відсоток людей в Інтернеті грає в онлайн-ігри.
Граються при цьому не лише діти, але й дорослі. Про негативну дію віртуальних ігор на дітей розповідати можна дуже довго, адже багатогодинне просиджування з телефоном у руках і псує зір, і призводить до агресії, адже в багатьох іграх когось потрібно вбивати, переслідувати. Варто згадати і сумнозвісні «Синій кит» та «Момо», які підштовхували підлітків до суїциду. Але часто діти залипають у соцмережах від безвиході, тому що їм сумно, а батьки самі радять взяти в руки гаджет, аби син чи донька просто відчепились із запитаннями. Крім того, діти наслідують дорослих і переносять модель їхньої поведінки на свою. Тож перед тим, як звинувачувати їх у тому, що вони багато часу проводять з телефоном у руках, спочатку варто подивитись на себе і задати собі питання: «А чи я не роблю так само? Який приклад подаю? Що роблю для того, аби дитині зі мною було цікавіше, ніж у віртуальному світі?» Звісно, набагато краще піти з малюком кудись прогулятися, навіть якщо мова йде про підлітка, зайнятися спортом, адже багатогодинне просиджування перед монітором призводить до застоїв у організмі, а відтак – і до різних хвороб.
Крім того, соцмережі сприяють активному віртуальному спілкуванню, але в той же час ті, хто «підсів» на них, починають мало спілкуватися в реальному житті, менше часу проводять за межами свого кіберпростору, стають більш замкненими.
Звісно, є винятки, коли робота людини пов’язана з Інтернетом, але тут також є свої мінуси. Але про них трохи згодом.
Також у соцмережах багато хейтерів – людей, які завідомо провокують під публікаціями конфлікти, пишуть лише негативні коментарі.
Але, з іншого боку, там і багато таких, хто любить підлещуватися і хвалити тих, кого насправді похвалити немає за що, наприклад, політиків.
Ось що нам написала наша постійна читачка:
«Є у мене в друзях одна жінка. На зовнішність така, середня. Важить близько 150-160 кілограмів. Ніколи не поділяю людей з позиції симпатії чи антипатії на товстих чи худих, але вона завжди виставляє фото у обтягнутій одежі або в купальнику і пишається своїми формами. І це нормально, бо людина вміє себе любити такою, як вона є. Хоча можна звісно замість щоденних фотосесій зайнятись спортом і скинути зайву вагу. Однак це – її особиста справа. Дратує тут інше – те, що в коментарях до її світлин користувачки пишуть зовсім не те, що думають. «Ой, яка прекрасна!», «Красуня!», «Ти – божественна!», «Справжня Афродіта!»… І всі ці компліменти не від чоловіків, а від жінок! Для чого ж писати людині неправду? Адже при особистій розмові з однією з таких коментаторок ми якось завели розмову про цю жінку і вона сказала: «Та в неї салом уже й очі запливли, не лише живіт. Корчить із себе царицю! Гонорова така стала!» А хто ж її тоді, цікаво, царицею зробив, як не такі брехливі знайомі в соцмережі!».
Подобаються нашим землякам і жарти та кумедні відео. Такі публікації поширюють багато людей. Також не обділяють увагою закарпатці прохання про допомогу, але сам зміст написаного читають дуже рідко. У цьому мали змогу переконатися і ми. Для прикладу, один з матеріалів про збір коштів на операцію дитині поширили 2,5 тисячі разів, а на сайті його переглянули всього 120 осіб, менше, ніж будь-яку новину, яку в середньому переглядають декілька тисяч осіб.
Загалом власні публікації у соцмережах мало хто створює, хіба що люди пишуть про дуже наболіле. Найчастіше виставляють фото, зроблене на телефоні досить низької якості, без сюжету, не переймаючись, що на задньому фоні портрету в кімнаті абсолютний безлад, чи на столі біля щойно спеченого торту брудна ганчірка. Як би там не було, а добре, коли світлина ще своя. Однак найбільше знімків блукає в соцмережах із пошукових систем, низької якості і без вказівки імені автора… Загалом такого поняття як авторство в Інтернеті вже давно немає. Це ж стосується і відео, і навіть текстових повідомлень…
Продовження читайте наступної суботи.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
