Що робили угорці в Києві і як прийшли на територію Закарпаття?
Що ж вони робили під Києвом і чому урочище, де розташована Аскольдова могила, називається Угорським? Здається, назва нелогічна для Київської Русі. Однак.
- ⇒ Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50
У ті часи відбувалося масове переселення народів, тож шукати кращі землі наприкінці ІХ століття зі своєї прабатьківщини – басейну нижньої течії річки Ками (сучасна Росія) – через Карпати до території, де знаходиться зараз Угорщина, вирушили і кочівники угри. Оскільки племена були невеликими і порівняно з Київською державою вважалися слабкими, підкорити Русь вони не могли. Можливо, саме через це Алмош підтримував дружні зв’язки з Аскольдом.
У «Повісті минулих літ» описано, як у 868 році угри йшли мимо Києва і підійшли до Дніпра, а далі рушили на Карпати:
«І, прийшовши зі сходу, ринулися вони через гори великі, що прозвалися горами Угорськими, і стали вони воювати проти слов’ян і волохів, які тут жили. Бо сиділи тут раніше слов’яни, і волохи забрали землю Слов’янську. А потім угри прогнали волохів і унаслідували землю ту. І сиділи вони зі слов’янами, підкоривши їх собі, і відтоді прозвалася земля Угорською…»
У іншому джерелі – в угорській хроніці «Ґесте Гунґарорум» («Діяння угрів») анонімного автора від 892 року навіть розповідається про напад угрів на Ужгород:
«Тоді вождь Алмош і його знать билися біля фортеці Гунг, щоб її захопити, а поки розташувалися табором навколо муру, то князь тієї фортеці на ім’я Лаборець, який їхньою мовою звався Дука, вислизнувши, вирішив втекти до фортеці Земплин (Словаччина). Воїни вождя, пустившись наздогін, біля якоїсь річки схопили його, повісили на тому ж таки місці, і від того дня ту річку назвали за його іменем Лаборець (протікає на території Словаччини і є притокою Ужа».
Утім усе це лише легенди. Якщо брати до уваги археологічні дані, а не розповіді невідомих авторів, вимальовується зовсім інша картина. Справа в тому, що на момент ймовірного приходу угорців в 894 або 895 році на Замковій горі на території сучасного Ужгорода фортеці ще не було. Якщо ж брати до уваги інший об’єкт, про який міг писати автор у хроніці – городище Унґ у селі Горяни, що під Ужгородом, де розташована добре відома нам ротонда, будівництво якої історики датують ІХ–Х століттям, то біля неї в ті часи ні замку, ні укріпленого пункту також не було. Про це свідчать результати розкопок. Тому «захоплене» угорцями городище Унґ є, скоріш за все, вигадкою. Тобто, виходить, історію хтось навмисне спотворив. Звісно, угорці захопили і Ужгород, і всю територію сьогоднішнього Закарпаття, однак це могло відбутися значно пізніше, бо так просто підкорити наших предків уграм не вдалося. Більше того, нині ставиться під сумнів той факт, що до земель, де нині знаходиться Угорщина, угри йшли через Верецький перевал. Більш ймовірний маршрут – це Дунайський коридор (територія між Південними Карпатами і Дунаєм).
Та все ж наш край протягом тривалого часу таки перебував під владою Угорщини і наші сусіди зуміли навіть залишити по собі згадку у вигляді географічної назви у Києві. Існує гіпотеза навіть про те, що Угорське урочище протягом тривалого часу заселяли угорські купці.
Утім… усе це в минулому, яким би воно не було, а нині на Аскольдовій могилі ми маємо часточку Закарпаття у столиці. Приємно, що там збираються до молитви наші земляки і вшановується пам’ять нашого єпископа Івана Маргітича.
