Закарпатські сливи і черваві депутати

[Total: 0    Average: 0/5]

Назбирали якось хлопці з нашого села у чужому саду багато бистрицьких слив. Насипали велику купу на галявині і почали їсти. Звісно, спочатку вибирали найкращі сливки, більш достиглі, соковиті, великі… У деяких траплялися хробаки, але то таке, та і небагато було таких. Коли ж усі шибайголови вдосталь наїлися, слив ще залишилося багато. Що з ними робити? Вирішили всі дружно попісяти на купу, що залишилася. Бо якщо хтось чужий знайде і буде їсти – хлопці будуть сміятися. А якщо ніхто не знайде, то хай так і буде, хай пропадуть, хіба нам шкода! – пише газета «Неділя Закарпатські новини».

  • ⇒ Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50

Кілька годин дітваки гралися, бігали, ганяли м’яча… Раптом зголодніли, а йти додому ще не хотілося. А до того саду зі сливками далекувато… Підійшли вони дружно до своєї купи слив на галявині і почали перебирати те, що залишилося – ця пісцяна, ця не пісцяна. Поїли ті, що не пісцяні, і знову гратися. Через певний час ситуація повторилася. І так робили, поки всі сливки не поїли. Останні здавалися їм найсмачнішими.

Ото пригадав я цю історію у понеділок після оголошення на сайті ЦВК ще не остаточних, але майже вже порахованих результатів дочасних виборів до нашого парламенту. Ні, я не хочу сказати, що ми вибрали пісцяних депутатів. Але якось воно стрьомно усе те, що з нами відбувається. А відбувається щось таки не зовсім зрозуміле.

От набирає партія «Слуга народу» 43% голосів. А хто у списку цієї партії? Партія склепана поспіхом, навіть ті, хто до неї входять, не знають один одного. Не кажучи вже про виборців. А як люди голосують за того, не знаю за кого?

Якщо додати ще всіх переможців від цієї партії по одномандатних округах, то стає страшно. Адже ця партія отримує монополію на владу. Монополію на правду. Бере у свої руки і законодавчу, і виконавчу владу. А разом з тим і відповідальність за все, що буде відбуватися в державі. Нарешті хтось буде відповідати за все – не буде валити на опозицію, яка, безперечно, завжди всім заважає. Хоча поганому танцюристу заважають яйця. Але він завжди знайде виправдання своїй незграбності.

Хочу сказати, що усі, хто був при владі, знаходили винних у тому, що не змогли у повній мірі виконати своїх обіцянок, даних виборцям. Кравчук, здається, не обіцяв нічого – він і не сподівався перемогти. Але наші славні рухівці повисували стільки кандидатів на пост Президента, що самі в себе позабирали голоси, а посаду подарували компартійному секретареві. Звинувативши у тому, що за його правління народ зубожів, демократів. Бо саме вони порушили економічні зв’язки з радянськими республіками. Кравчук увійшов у історію України як хитрий лис, який залишив по собі кравчучку. Кучма – червоний директор – продав Росії флот, але процвітання за рахунок отриманих грошей народ не побачив. Хіба окремі його представники, та і то всі з родинного кола Президента.

Найкраще люди жили при Ющенкові. Долар був стабільним, зарплати зростали, крали чиновники мало – боялися. Але не всі. От Юлька за часів прем’єрства трохи зажила. Звісно, що народ хотів більшого – усунення від влади корупціонерів, обмеження влади олігархів, притягнення до відповідальності бандитів… Але ж ота Юлька… На кого ж Вікторові Андрійовичу валити вину, як не на неї.

Про Януковича говорити не будемо – бандит є бандит. А от Порошенко… Риторика відмінна, а результат нульовий. Тобто – «Дякуємо, Петре Олексійовичу, за бідність». Дякуємо за те, що винних у розстрілі Майдану не покарали, що азірови, табачники, свинарчуки процвітають собі у Австріях та Ізраїлях, що медведчуки, вілкули та інші жопоблоківці за-життя, пісцяні сепаратисти допущені до участі у виборах і пройшли в Парламент. Але ж війна… На неї всю вину і звалив. Чи ще не всю.

А всі ці майже тридцять років народ чекав змін на краще. Найбагатша у Європі країна має найнижчий рівень життя, найбільш організовану корупцію, найменшу тривалість людського існування, найбільший індекс песимізму, найбільші темпи зменшення кількості населення… І це ще не всі наші «досягнення».

Отже, що має робити виборець, якого стільки разів дурили? Він голосує за того, хто його дурить, знову, але робить це елегантно, красиво, нетрадиційно. Хоча останнє слово народ таки дратує.

А нас таки знову обдурили. Бо подивіться і посудіть по тому, що чи кого ми маємо. А маємо непрофесійний, дилетантський, малограмотний, далекий від політики склад законодавчої влади. Про виконавчу промовчу.

Довелося мені слухати кількох мажоритарників від «Слуги народу». Дехто навіть зустрічей із виборцями уникав. Бо що він скаже людям, якщо ні внутрішньої політики, ні економічної, ні національної він не знає. Не розбирається в елементарних питаннях, що стосуються розвитку держави та суспільства. Але на кнопку тиснути буде. Навчиться…

Радує те, що небагато, але достойних людей до парламенту таки пройшли. Це стосується і кількох наших мажоритарних округів, і партії «Голос». Жаль, що націоналісти не пройшли, бо хто тепер битиме морди сепаратистам із опозиційної платформи. На них вину слуга народу не скине. Їх мало. Але…

Як нам жити далі? Адже життя після виборів продовжується. Як будуть розгортатися події? Яким чином ми будемо себе рятувати?

Думаю, у суспільстві вже є достатньо сил, які можуть твердо відстоювати національні інте-  реси. Фундамент громадянського суспільства у нас уже закладено. Якщо суспільство не через поодиноких героїв, а організовано і масово буде впливати на владу, якщо реваншу у минуле не буде допущено, то можна вважати, що ці вибори – таки крок уперед у нашому цивілізаційному поступі. Адже це перша влада, де комуністи, перефарбовані комуняки, комсомольці-ленінці лишилися поза грою. Але значною фінансовою та виробничою потугою вони ще володіють. Не довго, сподіваюся. І вірю, що держава без комуністичної пухлини має шанси на одужання і щасливе майбуття. Як наші сусіди, які викинули компартійні ідеї на смітник історії.

Хоча… Оті пісцяні сливи не дають мені спокою…

Василь КУЗАН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.