За що американські соцмережі так не люблять закарпатські гори?
Проте у них активно та агресивно рекламується алкоголь
Видалення публікацій зі сторінки, заборона на поширення матеріалів, блокування акаунту на кілька днів, а то й назавжди. Багато хто з тих, хто активно користується соцмережами, зіштовхувався з подібним. Чи справді в Інтернеті панує свобода? Чи обмежуються права користувачів? Чи можна ділитися інформацією про все, крім того, що не заборонено законом? Саме це й з’ясовувала газета «Неділя Закарпатські новини».
- ⇒ Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50
Де свобода? Як соцмережі-монополісти блокують користувачів
Найбільше незручностей від соцмереж у публічних людей, блогерів, журналістів, тих, хто позиціонує себе як громадські активісти. Їхні сторінки часто блокують, не дозволяючи оприлюднювати важливу інформацію.
Журналісти газети «Неділя Закарпатські новини» та сайту zakarpatpost.net неодноразово зіштовхувалися з блокуванням через те, що поширювали новини в групах. Причиною блокування у повідомленні від служби підтримки було вказано спам (масове розсилання кореспонденції рекламного чи іншого характеру людям, які не висловили бажання її одержувати). Також записи абсолютно нейтрального характеру час від часу видалялися.
Цікаво, чим же може порушувати правила спільноти прогноз погоди чи гороскоп, коли там не пропагується насилля, вони не є фейком, а фактично унікальними авторськими матеріалами, не оздоблені фото з еротичним змістом.
Що важливо, блокуються сторінки та видаляються матеріали без попередження, а розблоковувати їх довго та важко, практично неможливо. При цьому, якщо допис і розблокують після надсилання запитів до служби підтримки, то лише через кілька днів, а на той момент він зовсім втратить актуальність і стане для читача нецікавим.
«Я опублікував заклик прийти підтримати акцію проти свавілля чиновників. Мене заблокували. Розблокували через тиждень, коли все пройшло. Скоріш за все, на мене хтось поскаржився. Тож де тоді свобода висловлювань, коли я фактично нічого не робив, не поширював щось протиправне», – каже Віталій Сідун.
«Мене постійно блокують у соцмережах. Я – адвокат і висвітлюю те, з чим зіштовхуюся в роботі. Звісно, це подобається не всім. Мої записи то зникають зі сторінки, то взагалі мене блокують на 3, 5, 12 або 30 днів. Уже маю шість сторінок, бо сподіватися, що донесу інформацію до читачів із однієї не можу. Є таке, що одночасно заблоковані і 5 сторінок, – ділиться думками Віктор Пилип. – Не знаю, кому і чим я не догодив, однак неправильно застосовувати до людей такі обмеження. Це порушує мої права як людини, мої інтереси як користувача. Добитись правди через суди також не можна, оскільки компанії-монополісти все одно виграють справу».
Фактично будь-який користувач будь-якої соцмережі в один прекрасний день може виявити, що його заблоковано. Для цього не потрібно робити щось протиправне, досить виявити активність. І вона вже сама по собі може викликати підозри, а відтак – і обмеження дій у майбутньому.
Чому ж блокують дописи?
У соцмережах встановлено певні стандарти спільноти, у яких зазначено, що не можна поширювати сцени насилля, порно, сіяти міжконфесійну та міжнаціональну ворожнечу. Загалом у правилах виділено півтора десятка заборонених категорій. Але справа зовсім не в них, бо пояснити докладно, яке «порушення» було скоєно, не можуть навіть довідкові служби соцмереж. Усі поняття абстрактні і розмиті.
Тож у чому тоді причина? Дивно, але на сторінці газети «Неділя Закарпатські новини» протягом кількох днів не можна було оприлюднити навіть фото. Таке траплялося не один раз. Світлина з мальовничим краєвидом нашого краю зникала одразу через кілька секунд після публікації. За що ж американські соцмережі так не люблять закарпатські гори? Адже фото карпатського пейзажу було розцінено як таке, що порушує стандарти спільноти… при тому що воно унікальне, високої якості, зроблене особисто нашим журналістом, не взяте з пошукових систем і жодним чином не можу порушувати чиїсь ав- торські права.
І чому при цьому ніхто не блокує збоченців, які чіпляються та розбещують закарпатських дітей через приватні повідомлення? Де логіка? Не зрозуміло!
Чому навіть після скарг не блокуються сторінки тих, хто сіє в області ідеї сепаратизму і міжнаціо- нальної ворожнечі, хто поширює дописи провокативного характеру про українську армію, хто обливає брудом українську мову, хто виставляє фото з полювання із вбитими часто червонокнижними тваринами, хто врешті-решт видає чужі думки за власні?
Крім того, нещодавно нам написала наша постійна читачка про на те, що її заблокували на місяць через матеріал, опублікований три роки тому, у якому йшлося про гей-парад. Однак допис був чисто інформативним і жодного заклику стати його учасником або осуду тих, хто вирішив до нього долучитися, не було. Жінка протягом двох тижнів вела з адміністрацією листування і врешті-решт її таки розблокували.
Отже, незрозуміло якось, для чого тоді створено соцмережі, якщо правила гри суворо регламентуються монополістом, а права користувачів усіляко обмежуються? Де тоді свобода, про яку так люблять говорити адміністратори? Де турбота про користувачів? Де вільний Інтернет, коли записи видаляються без попередження?
Де ті захмарні огляди публікацій, які вказують лічильники, коли реальних переходів на сайти з соцмереж одиниці? А лічильники при цьому показують просто космічні цифри, підкреслюючи ефективність, яка насправді є лише мильною бульбашкою.
Крім того, коли виставляєш у себе на особистій сторінці допис, його можуть не помітити не лише незнайомі люди, але й ті, хто значиться в числі друзів. Він може взагалі бути прихованим, тобто не показуватися у стрічці без відома того, хто його оприлюднив. Завдяки спеціальному алгоритму записи фільтруються і показуються в першу чергу лише тим, хто лайкає (натискає кнопку «вподобати») дописувача, або в профілі якого вказані спільні з ним зацікавлення. Щоб повідомлення помітила більша кількість людей, потрібно запустити рекламу. А це – вже за гроші.
А тепер про рекламу
Дехто з підприємців щиро сподівається, що, розмістивши публікацію про відкриття магазину, новий товар чи пошук працівників у себе на сторінці, до нього просто хлине ціла армія бажаючих купити товар чи влаштуватися на роботу. Насправді нічого подібного. Так не буде.
Аби прорекламуватися, потрібно заплатити. Але й це не гарантія, що результат буде очікуваним. Справа в тому, що соцмережа блокує навіть акаунти, спеціально створені під рекламу, власники яких постійно регулярно платять за просування сторінки в Інтернеті.
Чомусь блокування рекламних акаунтів, тимчасове призупинення їхньої роботи, і повне відключення (бани) відбуваються регулярно. Це стосується як англомовного, так і українського сегменту.
Щоб переконатися в цьому, достатньо зайти в розділ «Допомога» Інформаційного центру в одній із соцмереж.
Там можна побачити величезну кількість дописів із фразою «рекламний акаунт». І всі записи пов’язані не з питаннями про те, як використовувати цей акаунт, а зі скаргами на блокування і запити про те, як його розблокувати.
Цікаво, що представники компанії-монополіста, які встановили правила гри, зрозумілі хіба що їй самій – там користувачам ніколи не відповідають! Тому взагалі писати туди немає сенсу. На дорікання навіть тих, хто платить гроші, адміністрація не звертає ніякої уваги, проблеми рекламодавців просто ігноруються. Єдиний варіант про щось запитати – це заповнити та надіслати контактну форму і чекати на відповідь від служби підтримки.
Офіційно рекламні сторінки нібито блокують для того, щоб захистити інших користувачів від недобросовісної реклами і що вони, мовляв, знову ж таки порушують правила спільноти. Які – незрозуміло. Блокується акаунт автоматично і також без попередження. Все проходить дуже швидко. А от щоб його розблокували, потрібно багато часу і то результат не завжди є успішним.
Політика соцмережі така, що вона нібито зацікавлена у тому, щоб користувачі проводили там якомога більше часу і були при цьому задоволені. Заради цього адміністратори навіть готові пожертвувати певною кількістю рекламодавців, які платять чималі гроші. Загалом працівники соцмереж розглядають заявки рекламодавців довго і без особливого натхнення. Їм байдуже, чи одним рекламодавцем стало більше, чи одним менше. Акаунти блокуються щодня… причому… в усьому світі… тож для них будь-яка особиста скарга – лише одна з багатьох.
У листі до адміністрації беззмістовно писати про те, що на рекламу витрачено величезний бюджет і наголошувати, який дохід це принесло соцмережі. За словами зарубіжних маркетологів, вони регулярно оплачують рекламу на десятки і сотні тисяч доларів, але великими рекламодавцями представники соцмереж вважають лише тих, хто щомісяця витрачає на це суму від мільйона доларів.
Тож для тих, хто займається просуванням бренду, обов’язково потрібно мати для реклами й інші майданчики, бо сподіватися на всепереможну силу соцмереж не варто.
При цьому дуже цікаво, чому в багатьох соцмережах активно та агресивно рекламуються спиртні напої, хоча в газетах, на телебаченні цього робити не можна, до того ж цю рекламу дивляться діти, бо вона може з’явитися перед відео з описом правил гри. Для підлітків це – як правильна модель поведінки, яку потрібно наслідувати, бо вони хочуть видаватися дорослими і можуть підсісти на спиртне, бо його вживають дорослі, а ще й у Інтернеті постійно про це нагадують.
Тож таку рекламу ніхто не видаляє, а фотографію абсолютно нейтрального змісту з горами на сторінці газети «Неділя Закарпатські новини» – так. Чому навчить молодь спиртне? Нічому. Більше того, воно згубно діє на юний… і не тільки… організм. А яке змістове навантаження у знімка природи? Такі фото навчають любити рідний край. Отже, що за логікою мало б блокуватися? Яка реклама є більш корисною для користувача Інтернету? Відповідь очевидна, але не для всіх…
Невже свобода в соцмережах завершилася монополією? Адже користувача обмежують у правах на кожному кроці.
Як пише медійний дослідник Джонатан Таплін: «Соцмережі загнали культуру в кут і знищили демократію». І він має рацію, бо Інтернет, який замислювався як середовище вільного обміну інформацією, став місцем, де правила диктують кілька монопольних платформ…. І користувач може ці правила або прийняти, хоча часто навіть не розуміє їхнього змісту, або ні… і жити справді вільним не обмеженим чиїмось розмитими рамками реальним життям.
Адже навіть у диктаторському Радянському Союзі, з усіма мінусами тієї системи, коли когось звинувачували, були суди… нехай навіть показові, але реальні…. а у соцмережах немає навіть таких і вердикт щодо деяких користувачів чи компаній приймається виключно в односторонньому порядку.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
