Секрети закарпатських вівчарів: підйом о 3 ранку, життя в колибі та їжа на ватрі

[Total: 0    Average: 0/5]

У літню пору на горі Апецькій стає гамірно. У сезон дозрівання яфин та кам’янок сюди масово з’їжджаються мешканці навколишніх гірських сіл для збору урожаю, а з весни до пізньої осені тут випасають отари вівчарі.

  • Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50

Нерідко навідуються на полонину й піші мандрівники та туристи на позашляховиках чи мотоциклах. Якщо вони затримуються тут на день чи кілька, то для вівчаря полонина стає домівкою на ціле літо, пише Дружба.

…Ось вже з квітня  на узгір’ях полонини Апецька вівчар Юрій Декет з Дубового  разом зі ще трьома односельчанами вигнали на пашу отару.

Зустріли ми його з вівцями у передобідню пору на одному з пагорбів. Здалеку чути передзвін, що переплітається із беканням тварин, а з узгір’я відкривається миловидна картина: поміж зелено-жовтими кущиками яфин та густої псянки крутим схилом спускаються кількома рядами вівці, немов білі намистинки, – марадик  йде до тирли. Зупиняємо автівку та вже пішки спускаємося крутим схилом до отари. Молодий чабан, що поганяє овець, радо спілкується з нами.

Юра каже, що у марадику 370 овець дубівських газдів, є з десяток маржин й з Калин. На полонину вівчарі вигнали овець ще у квітні.

– Вже за кілька днів полонину покинемо, але випасати отару продовжимо на узгір’ях гори, що ближче до селища. Зазвичай, на Митря овець власники вже розбирають, – розповідає вівчар.
Юра продовжує розповідь про перебування у горах:

– Живемо у колибі, готуємо на відкритому вогні – ватрі. Наш день починається о 3 годині ранку з  доїння овець. Цей процес триває близько 2 годин. Після цього один з нас залишається готувати з молока сир, інші – ведуть на пашу отару. В обід та надвечір знову доїмо овець, і так – щодня.

Каже, що вівцематка не дає багато молока – до 200 г на раз. Тож, подоївши отару, усе молоко поміщається у путеру (велику діжку). Саме у цю діжку й  додають вівчарі закваску,  десь за годину молоко підкисає, і вже тоді готується сир та бринза.

За випас овець кожен газда платить пастухам по 400 грн. за маржину. Натомість за сезон від однієї вівці йому дають 8 кг готового сиру та бринзи.

На запитання про те, чи не важко жити у горах,–  відповідає:

– Мене ще змалку тягнуло на полонину. Випасаю овець з малих літ, допомагав батькові, він – чабан зі стажем. А останні кілька  років й сам почав чабанити. Як кажуть, батьківську справу продовжив.

Поки ми розмовляли з вівчарем, його марадик вже попрямував серпантинними стежками до стаї. Чабан  береться підганяти тих овець, що відстали від отари, поспішаючи на обіднє доїння.

Прощаючись з нами, хлопець висловив занепокоєння, що вівчарство мало популярне серед молоді та поступово може занепасти. Однак ми переконалися: поки будуть такі відчайдухи, як дубівський хлопець Юра, вівчарська справа житиме.

Продовжили свою подорож  полониною і ми. За  кілька кілометрів від місця випасу дубівської отари зустрічаємо вже стаю з вівцями з сусіднього району – Рахівського.

Маржина відпочиває у загороді, а чабани Микола та два Юрії з Верхнього Водяного, завершивши процес приготування сиру, обідають. Вівчарі непроханих гостей зустрічають привітно й радо розповідають про своє життя у горах.

– Тільки вчора отару перегнали з одної стайні на цю. На попередньому місці, що біля лісу, ми перебували близько місяця. Тож тварини випасли там  всю траву, треба було переходити, де є паша, – розповідають рахівські пастухи.

Чоловіки дозирають 400 овець та кілька кіз. Більшість маржин з Верхнього Водяного та Стримби. За літування  вівці на полонині газди платять 500 грн. Традиційно, власник худоби отримує за сезон  8 кг сиру та бринзи з однієї тварини.

На нелегке життя у горах вівчарі не звикли скаржитися. Кажуть, їх все влаштовує. Тим паче, що живуть у модернізованій колибі, що радше нагадує літній будиночок. Тут три кімнати: одна служить кухнею, інша – спальнею, а у третій, комірчині, вистоюється готовий сир.

Допомагають  випасати маржин кілька вівчарських собак. Окрім овець, доглядають чабани й маленьку теличку та дорослого бика. Чоловіки кажуть, що за кілька днів до овечої отари приєднається ще й стадо теличок.

Повертатись до села вівчарі мають намір тільки восени. Як і дубівські чабани, зійдуть з полонини на узгір’я і, поступово змінюючи локації, гнатимуть отару додому.

– До Митря випас овець у горах завершимо, – кажуть чоловіки.

А тим часом, літування отар на полонині Апецька у повному розпалі.

Л.БІЛАК.

zakarpatpost.net

Comments are closed.