Як Закарпаття зустрічає туристів смердючою дірою

[Total: 0    Average: 0/5]

Чому в області масово продають туристам неякісні продукти, алкогольні напої та сувеніри

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Нещодавно довкола кольорового меду, вин, чаїв з ароматизаторами та сирів, які продають біля Синевирського озера, виник скандал, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Туристи неодноразово заявляли про низьку якість цієї продукції, про відвертий обман за великі гроші. Івони мали рацію. Скуштувати зеленого та червоного меду довелося біля легендарного озера і журналісту газети «Неділя Закарпатські новини».

Від радості, що пропонують гарну яскраву продукцію, та й на згадку про похід захотілося купити дві баночки меду. На вигляд він був гарним. Вигравав і переливався під сонцем. А ще й продавчиня нахвалювала товар, казала, що все натуральне, що мед дуже смачний, що його підфарбовано природними барвниками, що продукція унікальна, екологічно чиста і такої більше ніде області немає. Що ж… захотілося скуштувати. Але яким було розчарування одразу після першої ж ложки цього «натурального» меду… На смак – це розплавлений цукор із хімічними домішками. Таке враження, що фарбували його олійними фарбами… тими, якими художники малюють картини.

Тож який він натуральний, коли смаку меду не має зовсім? Сир та бринза там (а також на Хустщині, звідки надходить багато скарг на сири) теж часто дуже неякісні, зроблені так, аби за них просто здерти гроші. На вино теж чимало скраг, бо в багатьох продавців його навіть вином назвати важко… скоріше, це якийсь продукт бродіння червоного кольору зі специфічним різким запахом. Звісно, подобатись таке туристам не може. Вони ж, можна сказати, викинули гроші на вітер. Навіть якщо вони колись повернуться в Синевир, то купувати такі підробки точно не будуть, бо обманювати покупців не можна. Продукт повинен бути якісним. Надурити когось, звісно, можна, але це недалекоглядно, це антиреклама собі ж на майбутнє.

Загалом у Синевирі немає належної інфраструктури. Якогось до одного з журналістів газети «Неділя Закарпатські новини» приїхали гості з Будапешта і вони вирішили поїхати на Синевирське озеро, бо багато про нього чули, хотіли подивитись на власні очі. І яким же було здивування гостя, коли він відвідав тамтешній туалет. Замість пісуару чи унітазу він побачив велику смердючу дірку. Чоловік був настільки шокованим, що не знав, що робити і як на це реагувати. Отже, при облаштуванні вбиралень місцевим варто мати на увазі, що якщо вони звикли до сортирів на курячих ніжках у кінці городу, то для тих, хто приїхав із іншої області, не кажучи вже про інші країни, це надто дико виглядає. Тим більше що мова йде про громадський туалет при під’їзді до найвідомішого озера України. Ми живемо не у 18, а в 21 столітті, тож справляти потребу у дірку в підлозі ненормально. Чи хтось так любить старі традиції, що навіть у цьому питанні відступати від них не хоче? Але ж від таких вбиралень розбіжаться в кущі геть всі гості.

Дехто думає, що можна експлуатувати природу, викачувати з неї гроші… як, до речі, і з вирубок також… а взамін не віддавати нічого. Ні! Так бути не може. І не буде.

Цікаво, що одному з екскурсоводів, що давав коментар щодо зелених сувенірів місцевому журналісту, виробники навіть погрожували. Якби товар у них був якісний, чому б вони так поводились? Хто впевнений у своїй продукції, той не боїться нічого. Адже на якісний товар покупець знайдеться завжди… навіть якщо цей товар утричі дорожчий за інший.

Загалом продукцію мали б контролювати. Це ж не дерев’яна сопілка, яка нікому не нашкодить, а мед… який люди споживають і через який можуть мати проблеми зі здоров’ям. Адже покупці розраховують на натуральну продукцію, без цукру, який, як відомо, не є корисним для організму і від якого взагалі багато хто відмовляється, а отримують… фарбованого кота в мішку.

У цих людей немає ні відповідної ліцензії, ні санітарної книжки. Чи платять вони за торгівлю податки? Комусь їх просто шкода, мовляв, виживають як можуть, бо немає роботи. Але чому тоді одні податки мають сплачувати, а інші – ні. Хіба так чесно? Хіба перед законом у когось є привілеї?

І дуже сумно, що вони псують імідж Закарпаття, адже, навіть продаючи таку продукцію, можна чесно назвати її кольоровим цукровим сиропом… і тоді принаймні образ ні в кого не буде. У той же час чомусь там ніде не можна купити простої питної води. Навіть цікавих, зроблених своїми руками, закарпатських сувенірів у продажу немає… лише китайські, які продають всюди, по всій Україні, на всіх фестивалях. Крім того, спокійно вийти до озера важко, бо там завжди їздять автомобілі, а тим, хто йде пішки, весь час доводиться відскакувати кудись на узбіччя.

Хіба такою має бути перлина Карпат? Точніше підхід до неї…

Фото ілюстративне з Інтернету.

Михайло СОЙМА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.