Чому ми стаємо щасливішими, наприклад, коли гладимо кота.

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Фізичний контакт нас заспокоює і робить щасливішими. Іноді досить незначних побутових дотиків, наприклад, погладити домашню тварину, щоб настрій змінився, інформує Ukr.Media.

Нейрофізіолог Хелена Баклунд Васлінг розповідає, чому людина заспокоюється від дотиків, і дає чотири поради, як користуватися цим у повсякденному житті.

Покладіть долоню на передпліччя іншої людини, але не рухайте її

Щоб дотик заспокоював і не був причиною неприємних відчуттів, треба дуже добре розуміти, коли і де можна ініціювати фізичний контакт з іншою людиною. На тілі існує не так багато місць, до яких можна торкатися, якщо людина мало знайома. Дослідження, проведене у 2015 році в Оксфордському університеті, продемонструвало, що у жителів більшості європейських країн набір цих місць на тілі в основному збігається.

«У кожної людини є зона безпеки. У жителів малонаселених районів вона може бути більше, ніж в інших», — розповідає Хелена Баклунд Васлінг, нейрофізіолог Сальгренської академії, яка нещодавно випустила книгу під назвою «Ближче» (Närmare), в якій розповідається про важливість фізичного контакту.

Передпліччя і плече — приклади таких місць на тілі, до яких зазвичай можна спокійно доторкнутися, навіть якщо ви не дуже добре знайомі з людиною. Спина і інші частини тіла відчуваються вже як більш інтимні. Кисті рук багато теж вважають інтимною частиною тіла, якщо тільки мова не йде про рукостискання.

«Рукостискання — це ритуал, так що тут все трохи інакше. А от якщо я раптом вирішу просто потримати вас за руку, ви напевно подумаєте, що я забагато собі дозволяю», — каже Хелена Баклунд-Васлинг.

Крім того, рухомий дотик набагато інтимніше статичного. Тому вам може здатися незручним, якщо малознайома людина погладить вас по передпліччю, замість того щоб просто покласти на нього руку.

«Нервові волокна, які сигналізують про емоційність дотиків, дуже добре відгукуються саме на рухомі дотики — і починають посилати більше нервових сигналів. Крім того, ми ще в дитинстві вивчили, що такі ласки — це щось інтимне і так чи інакше емоційно наснажене».

Не обмежуйте себе в дотиках в повсякденному житті — і будете щасливішими

Дотики роблять нас спокійніше і щасливіше. Часом, щоб отримати позитивний ефект, достатньо буває швидкоплинних побутових дотиків. Це пов’язано з виділенням в організмі сигнального речовини окситоцину, який ще називають гормоном щастя. Також емоційні дотики активізують ті частини мозку, які відповідають за соціалізацію. Ледве народившись, людина вже потребує у дотиках, щоб почати формувати зв’язки з іншими людьми. Це потреба залишається на все життя.

«Як тільки ми торкаємося до когось, навіть якщо це зовсім незначний дотик, наш емоційний баланс змінюється», — розповідає Хелена Баклунд Васлінг.

Щоб забезпечити собі такі дотики щодня, можна робити прості речі. Покладіть руку на плече колеги під час розмови або доторкніться до його передпліччя, запитуючи, чи вона піде з вами на обід.

«Дотики дозволяють людині відчувати себе членом групи. Вони демонструють, що інші учасники готові приділяти їй увагу, а це приємно і знижує рівень стресу».

Те, що дотики — це дуже потужний засіб вираження емоцій, сильно помітно, наприклад, у кризових ситуаціях. Після теракту люди збираються не тільки щоб покласти квіти в пам’ять жертв, але і для того, щоб постояти поруч і обійняти один одного. Коли хтось проходить через складну ситуацію в житті або вмирає, часом, сказати буває нічого — зате можна висловити почуття дотиками.

«Дотики дуже сильно допомагають комунікувати. З їх допомогою ми можемо багато сказати. Коли закінчуються слова, ми можемо просто посидіти поруч, обійняти людину або взяти її за руку. Тоді дотики кажуть за нас».

Погладьте кота

Звичайно, фізичний контакт з іншою людиною, особливо дотик шкірою до шкіри, діє на настрій найбільш доброчинно. Але щоб заспокоїтися, буває досить погладити домашню тварину.

Дослідження, проведені раніше в Інституті Шевде, показали, що у власників собак, які часто гладять своїх вихованців, нижче тиск і менше гормонів стресу.

«Іншими словами, дотик завжди залишається дотиком. Домашні тварини дуже добре підходять для цієї мети. Причому цікаво, що, як помітили дослідники, є різниця, кого гладити — живого вихованця або м’яку іграшку зі схожим хутром».

Хелена Баклунд Васлінг вважає, що це може бути пов’язано з реакцією.

«Це пов’язано з теплом, з диханням, з якоюсь реакцією, одержуваною людиною. Приємно, що хтось дозволяє себе погладити, при цьому показуючи, що йому це подобається».

Позбавтеся від надмірно драматичного відношення до дотиків

Хелена Баклунд Васлінг закликає змінити уявлення про те, якими повинні бути дотики. Дотики — це зовсім не обов’язково гарячі обійми на робочому місці або ті самі особливі «каддл-паті» (cuddle-party), де вам доводиться обійматися з незнайомцями.

Натомість досить буває поплескати по плечу людину, з якою ви хочете зав’язати відносини, або просто в побуті здійснювати такі маленькі природні дотики, які оточуючі взагалі ледь помічають.

«Ми повинні більш свідомо ставитися до потужного впливу, який на нас чинить природний фізичний контакт. Ми можемо навчитися частіше вдаватися до цих легких ледь помітних дотиків».

Дослідження 1986 року показало, що від дотиків ми стаємо щедріше. Вчені порівнювали, скільки чайових отримувала офіціантка, кладучи руку на плече клієнта або не роблячи цього.

«Виявилося, що люди залишали більше чайових, якщо офіціантка до них торкалася. У цьому випадку вона в очах клієнта як би була більш людяною, зав’язувалися якісь відносини», — пояснює Хелена Баклунд Васлінг.

… а ось як робити не треба

Оскільки дотики діють так потужно, їх можна використовувати, щоб маніпулювати іншими. Погладжування по голові і будь-які інші рухи, вихідні зверху, можуть відчуватися як приниження. Якщо ж ви надто міцно вхопитеся за іншу людину, їй може здатися, що ви намагаєтеся керувати нею.

«Якщо я прошу вас про щось і при цьому доторкаюся до вас, це підвищує ймовірність, що ви скажете «так». Але ж в такому випадку можливі маніпуляції».

При жорстких і неочікуваних дотиках в організмі активізуються зовсім інші системи, ніж ті, що дозволяють заспокоїтися. У такому разі дотики можуть здатися агресією.

«Від таких дотиків нервова система насторожується, те що відбувається сприймається як негатив, і рівень стресу зростає. Крім того, навіть м’який і ніжний дотик може бути сприйнято погано, якщо він спрямований на невідповідну частину тіла або стався в невідповідний момент часу. В такому разі він навіть може травмувати людину», — пояснює Хелена Баклунд Васлінг.

Вона каже, що після суперечок навколо #metoo, існує ризик, що всі взагалі почнуть боятися дотиків. Водночас добре, що люди, особливо ті, у кого є влада, стали більше замислюватися, як вони поводяться стосовно інших.

«Більшість досить добре розуміють, які дотики доречні, а які — ні. Таких, хто не відчуває, де проходить ця межа, зовсім не багато».