До Дня Незалежності: коли Україна перетвориться на земний рай
Виповнюється 28 років сучасній Українській державі. Відбувається це на фоні страшної спеки – і звичайної, і політичної. Ліміт компліментів на адресу власної держави давно вичерпався, то ж доводиться говорити про речі не надто святкові. Це колись нам розповідали, що досить тільки стати самостійними, як Україна перетвориться на земний рай. Той прогноз справдився з точністю до навпаки. Та головне, що держава досі існує, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
Коли її тільки-но проголосили, то, попри усю тодішню ейфорію, не вірилося, що даний політичний проект протримається так довго. Демонтаж Союзу тоді був неминучим. Індустріальні регіони імперії тоді рвалися у ринкову економіку, тамтешні еліти бачили себе олігархами. Але Середня Азія (та й більшість субрегіонів самої Росії) усіляко гальмували процес. Тоді, очевидно, у «кремлівських мудреців» народилася ідея: від’єднати союзні республіки, аби не витрачати кошти на підтримання нам належного рівня життя, а тим часом швидко перевести Росію на ринкові рейки, розподілити її багатства на користь вузького кола осіб. Після того як сусідні республіки перетворяться на зони гуманітарної катастрофи, їх можна буде знову приєднати назад – уже на інших умовах, ніж було в СРСР. Так чи не так воно було задумано від самого початку, але розвивалося все приблизно за саме таким сценарієм.
От тільки Україна почала з нього виламуватися. Леонід Кравчук ще ідеально вписувався у сценарій і заплановано здав українську ядерну зброю. Але вже Леонід Кучма пробує надати Україні життєздатності, хоча і дуже суперечливо. З одного боку, за нього закладаються підвалини ринкової економіки, з іншого – формується антиринкова олігархічна система, яка і стала політичною опорою президента. Тоді ми потрапили у колію, з якої виборсаємося ще не скоро.
Доба Віктора Ющенка стала втраченим часом. Натомість Віктор Янукович форсовано повів Україну назад у стійло, але це викликало категоричне неприйняття і в олігархів, і в широких мас. Громадянське суспільство продемонструвало, що не любить, коли його виносять за дужки, тому час від часу нагадує про себе, але потім знову поринає у глибокий сон.
Епоха Петра Порошенка була для України геополітичним танго – крок уперед і два назад. З одного боку, зроблено ряд реформ, зміцнено зв’язки з цивілізованим світом. З іншого – ще більше посилилася олігархія. Кроки назад – це подальше засилля корупції, пов’язані з нею безпрецедентні злидні, деіндустріалізація та втрата більшості інших цивілізаційних завоювань, які Україна здобувала впродовж доброго століття, а тепер втратила за лічені роки.
У перші кілька місяців правління Володимира Зеленського усе поставлено на паузу. Відбувається концентрація усіх владних важелів в одних руках, чого так бракувало усім попереднім президентам. Водночас продовжується формування громадянського суспільства. Україна продемонструвала сильне бажання змін і навіть здатність започатковувати їх – аби лиш у наступні роки залишалося, з кого його формувати, бо відтік найактивніших кадрів за кордон зараз просто катастрофічний. Водночас і сили, орієнтовані на інтеграцію колишнього СРСР, доволі міцні і активні. Наступні рік-два будуть вирішальними і переломними. Боротьба за відновлення Союзу сягнула уже гарячої фази, з кожним роком гібридна війна набуває усе гостріших форм.
Європа наразі не готова включити до себе Україну. Нам пропонують власними силами вирішувати свої проблеми. Правда, якщо ми з цим впораємося, то і подальший вступ до європейських структур не дуже буде й потрібним. Як в анекдоті про приватного таксиста: вам потрібні шашечки чи їхати?
Україна продовжує існувати й розвиватися всупереч усьому. Це головний підсумок останніх 28 років. Україна потрібна виключно своїм громадянам. Лінію неповернення поки не подолано, тож втрата державності – один з реальних варіантів. Поки доводиться забезпечувати незворотність нашого поступу, а про якісь амбітніші речі доводиться тільки мріяти. Розвиток України не схожий на розвиток жодної іншої держави, і, схоже, найближчим часом цієї нестандартності тільки більшатиме. Тож життя буде непростим, зате цікавим.
Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
