Чому дідо бабу Анцю вирішив побрити
Ти скупий, як чорт! Вош до вароша пішком гнавбись, аби лем за маршрутку не платити
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
Мамка баби Анці після пологів: «І ісю фігню я дев’ять місяцю чекала? Писок у неї такий поморщений, як міщук целофановий!»
Готує баба Анця вечерю, а син читає газету «Закарпатські оголошення» і голосно декламує їй все, що продається. Раз лише його увагу привернуло одне з оголошень: «Куплю волосся. Дорого!»
«Ха! – почав сміятись він. – Може й мені своє продати!»
Зняла баба платок і почала крутитися перед дзеркалом.
Дід почав її діставати, а вона – його:
«Лисина – ото признак розума!» – розсердився старий! – Ти хоть раз виділа лису жону? Кроме того, ти на мені гроші економиш, а ще ти ся штось і не любит»
«Та пропавбись із дурньом! Ко на кому економит! Ото ти скупий, як чорт! Вош до вароша пішком гнавбись, аби лем за маршрутку не платити!» – покрутила пальцем біля скороні баба Анця.
«Пак за стрижку ти не треба платити, у парехмахерські не хожу, бороду си бричу сам, можу і твою побритити!»
«А бритила би тя нечиста сила. Та в тебе на бороді волося май рідкоє, як у мене на гузиці. І писок у тя всьий морщинистий, як крумпля послє зими. І вобще ти ні на што не трібний давно. Перед тобов жона годна гола ходити і ти ні на што не реагіруєш!»
«А я завто і не реагурую, што жона моя ходит. Оби ходила чужа та ще й молода ще й як бим реагіровав», – почав сміятися старий.
Раптом розмову перебив син.
«Не вадьтеся, мамко, ти не можеш продати своє волося, бо принімають лем уд 50 сантиметру, а в тебе май куртоє!»
«А фрас би їх взяв, а я си вже плани складовала, што си за оті гроші куплю! Хотілам си сім пар нових бюдюгову взяти, бо лем три маю, а лем раз на тиждень райбаю, та мушу їх по два-три дни носити… Но нич, аж они так, я тоже не буду невинность сохраняти. Іду завтра в парехмахерську та покрашуся! Ще точно не знаю, у який цвіт… може у челлений, може у оранжевий, а може у зелений! Нєт, ліпше у всі три нараз! Я си меліровку вчиню. Усі ми жони в селі будут завідувати, бо они си голови в хустя лем завивают, а я буду така ярка, што далеко ня буде видко!
«Мамко, лем не в челлений, бо шофери подумают, што ти сфітофор і стопчут тя!» – спробував переговорити її син.
«Із моїми-то габаритами я на худий стовп світофора точно не похожа! Я кой іду на переході, та не лем усі ся машини останавлюют, а й деякі шофери із них вон ускакуют… оби на мене ся попозерати. Так што не переживай! Не хочут принімати моє волося, не хочут ми гроши дати, най ня красят. Буду май файна жона у селі і всі цімборки ся попішают уд злості!» – щасливо всміхнулась баба Анця і пішла ділитися планами з цімборками.
Повний текст читайте лише в газеті «Неділя Закарпатські новини».
