АНОНС. Того вечора закарпатка завертала курей і побачила кров на траві

Ми живемо на околиці села. Тримаємо багато курей, гусей та качок. З одного боку, для птахів це просто рай – тут ціле поле соковитої конюшини. Для качок скільки завгодно води у потічку. Але чи не щовечора ми не дораховувалися одної чи навіть більше пташиних голів, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Того вечора я теж почала завертати курей та качок додому. І тут побачила на траві кров. Я на все село почала кричати, що вже тут встигли погаздувати лисиці – які ж вони підступні. Але раптом побачила щось неймовірне. Це були маленькі лисенята.

Видно, лисиця окотилася недавно, бо виглядала вона дуже змученою. Тільки згодом я помітила, що її поранено. Вона звела на мене очі. Боялася, що я її приб’ю. Але найбільше вона все ж таки боялася за своїх дітей. В її очах я побачила такий материнський біль, що мусіла відвести погляд.

Я пішла додому і повернулася на місце пригоди хвилин за 15. Принесла з дому пляшечки з молоком, натягнула на них соски і ступила в кущі, де ховалися лисенята. Лисиця побачила мене першою і зробила рішучий рух, щоб захистити потомство. Але після першого ж кроку повалилася у траву.

Я зрозуміла, що вона мене не вкусить, тому що просто не може цього зробити. Щоб не сполохати малечу, я поставила пляшечки у траву так, щоб вони могли до них дотягнутися. Відступила на кілька кроків і стала за ними спостерігати. Малі звірята мене не лякалися – вони ще, напевно, мало знали про те, що цей світ може бути й жорстоким. І одразу потягнулися до пляшечок.

Продовження цієї історії та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «ПОРАДИ».

Купуйте свіжий номер газети «ПОРАДИ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!

У продажу із 30 серпня.